Російські технології чи сурогат із КНДР? Досліджуємо ракети KN-23 та KN-24 разом із військовими інженерами та науковцями

Масовані обстріли північно-корейськими балістичними ракетами змусили українських фахівців детально вивчити «анатомію» цієї зброї.

Попри ізоляцію КНДР, ракети серії KN-23 та KN-24 демонструють технічні характеристики, що змушують по-новому поглянути на військово-технічний потенціал Пхеньяна та його джерела постачання компонентів.

Що ховається під корпусом цих ракет? Наскільки вони точні, які іноземні комплектуючі використовує ворог для їхнього створення та чим вони відрізняються від російських «Іскандерів»?

Про результати лабораторних досліджень, особливості конструкції та реальну загрозу, яку несуть ці ракети, АрміяInform поспілкувалася з експертами Міноборони.

— Які саме специфічні ознаки (маркування, вузли, агрегати) дозволили експертам Міноборони однозначно ідентифікувати ці ракети як вироби КНДР, а не російські аналоги серії «Іскандер»?

— По-перше, ці ракети відразу відрізняються своєю геометрією та особливостями конструкції. Основною характеристикою відповідних видів озброєння завжди був і є їхній калібр: як й у будь-яких засобів зброї. Наприклад, у набоїв для стрілецької зброї — 5,45 або ж 7,62 мм. І ракетні системи, вони хоч і власні назви мають і певне призначення, як от — тактичні, оперативно-тактичні, стратегічні, однаке кожна з них має свою геометрію.

І один із знакових показників таких геометричних даних — це діаметр ракети по маршовому двигуну. Зокрема, КN-23 має унікальний діаметр: 110 сантиметрів у задній частині зі звуженням в передній частині до 90 сантиметрів. При цьому значення діаметра в 110 сантиметрів — це дуже унікальний показник і він не спостерігається у подібних видів озброєння у всіх інших країнах світу, крім власне КНДР.

А от у КN-24 діаметр ракети по корпусу маршового двигуна близько 100 сантиметрів: у світі такі діаметри ще зустрічаються. Але так як на дослідження надійшли фрагменти ракет, запущених з території рф, то спершу мова йшла саме про ідентифікацію КN-23 за унікальним діаметром.

Перше її застосування країною-агресоркою було зафіксоване 2 січня 2024 року по місту Харкову, де ця ракета просто переламалася в повітрі, а її бойова частина вибухнула біля цивільної будівлі.

Її маршовий двигун був зруйнований, але його залишки впали не так далеко від падіння бойової частини і вони були доступні для досліджень. Діаметр, який був визначений за вимірювання фрагментів маршового двигуна, й дозволив визначити її як корейську КN-23.

Джерелом, відповідно до якого ми знайшли це зазначення, була публікація в південнокорейському науковому журналі, де було приведено креслення ракети. Автор статті представив відповідні візуалізації і вказав конкретний діаметр 110 сантиметрів в задній частині маршового двигуна.

— Які методи та технології використовують науковці Міноборони для аналізу та тестування цих ракет?

— Для дослідження ворожої техніки у нас використовується чимало підходів і різних методів ідентифікації. І один із поширених — аналіз маркування. Але так як воно було відсутнє, тому в даному випадку застосували аналіз геометричних розмірів та зовнішньої геометрії. Це теж дуже суттєва ознака, за якою остаточно ідентифікували досліджувані фрагменти як фрагменти КN-23, виходячи з особливостей зовнішніх ознак цієї ракети.

Ми знайшли в Інтернеті посилання на відвідання лідером Північної Кореї Кім Чен Ином свого ракетного виробництва, де були світлини із чітко зображеними маршовими двигунами цих виробів в не повністю зібраному вигляді.

Порівняльний аналіз цих зображень дозволив знайти сім геометричних подібностей, які були наявні як на досліджуваних фрагментах, так і на зображеннях тих зразків, які демонструвалися диктатору з КНДР у виробничому цеху. Це, по-перше, перехід до звуження в передній частині маршового двигуна, так як було чітко видно, що в задній його частині діаметр більший, а в передній — менший.

Наступна виявлена ознака — це кількість отворів під болтові кріплення сопла у задній частині та під запальну трубку — в передній, які вдалося порахувати і порівняти з наявними на досліджуваних фрагментах.

Далі — це наявність в передній частині корпусу маршового двигуна бугелів для кріплення з іншими блоками ракети (блоком головної частини), а також наявність кріплень під конструктивний елемент, який називається гаргрот (об’ємний короб для укладання зовнішніх кабелів, який застосовується в ракетній та авіаційній техніці — ред.).

У гаргроті проходять кабелі, які сполучають систему управління з апаратним відсіком управління рулями. Потім ще був наявний такий конструктивний елемент, як ніші під приймачі супутникової навігації.

Ці всі ознаки були однозначно ідентифіковані як на досліджуваних фрагментах, так і на тому зображенні корейських ракет у серійному виробництві. При цьому на порівнюваних зразках ми не побачили жодної відмінності, тобто будь-якої деталізації, яка могла б вказати, що вони від чимось відрізняються.

Сім таких суттєвих ознак подібності, які ми встановили, забезпечити надання однозначної відповіді, що це зразок озброєння північно-корейського виробництва підприємством, яке відвідував лідер КНДР Кім Чен Ин.

— Які ключові конструктивні та технологічні особливості KN-23 і KN-24 ви виявили під час дослідження?

— У певній мірі нам допомогли креслення, наведені у журналі з Республіки Корея, про які я згадував вище: там було наведено навіть два креслення. Один з технічних ескізів був для довгої модифікації KN-23, другий, начебто, для іншої більш короткої моделі такого ж виробу.

І коли ми досліджували наявні у нас фрагменти, перший раз ще в січні 24 року, ми їх ідентифікували як довгий варіант ракети КN-23. Дійсно, там були виміряні значення діаметрів задньої і передньої частини маршового двигуна.

У другому випадку, при дослідженні ракети, збитої вже влітку 24 року, було встановлено, що її діаметр дещо менший і складає близько 100 сантиметрів і це начебто відповідало коротшій моделі ракети КN-23. Однак на цьому зразку були виявлені оригінальні конструктивні елементи, які свідчили, що вона використовує старт з пускового контейнера.

1) направляючі для центрування ракети в контейнері — 4 одиниці;

2) направляюча для утримання ракети від осьового обертання.

І вже на сайті Північної Кореї, де були розміщені фотографії з оборонної виставки у столиці цієї країни, Пхеньяні, ми знайшли конструктивні ознаки на ракеті KN-24, які також були присутні на наданих на дослідження фрагментах. На виставковій експозиції контейнери з ракетами були розміщені на пусковій установці з гусеничним шасі.

І при аналізі цього зображення були виявлені додаткові ознаки конструкції контейнеру з ракетою, які чітко говорили, що цей другий досліджуваний нами зразок є ракетою KN-24 та має виявлені ознаки пуску з контейнера.

Зокрема, на досліджуваних фрагментах ракети KN-24 були виявлені: виступ (бугель), який фіксував ракету в транспортному положенні й центрував її від прокручування в контейнері при вильоті, та відповідні площадки, якими здійснювалося осьове центрування ракети на направляючих пускового контейнеру.

1 площадки для центрування ракети в контейнері зі слідами ковзання по направляючих під час пуску;

2 бугель для утримання від осьового обертання ракети;

Примітки: На фото 9 маршовий двигун ракети показаний у перевернутому положенні, тобто при розміщенні ракети у контейнері ця поверхня з бугелем та площадками повернуті донизу.

— Чи можна вважати ці ракети прямими копіями радянських/російських систем, чи це самостійні розробки з унікальними інженерними рішеннями?

— Дійсно, у пресі зустрічалися твердження і судження деяких експертів, що це — російські розробки. І навіть щодо їхніх назв, багато хто із закордонних експертів говорив, що це — Іскандер. Деякі підґрунтя для цього є, але вони неоднозначні. По-перше, це не прямі копії радянсько/російських зразків і не виготовлені, наприклад, як зараз модно говорити, за ліцензією балістичної ракети Іскандер 9М723.

Чому? Тому що все та ж геометрія у них зовсім інша. По діаметру, по довжині, по декоративних елементах. Але є ознаки, які говорять, що Північна Корея доопрацювала якийсь первісний варіант розробок балістичної ракети Іскандер у себе.

І базисом для цього є досить важливий конструктивний елемент, такий як конструкція аеробалістичного руля для управління ракетою на початковій (розгінній) ділянці траєкторії її польоту: він забезпечує міцність цього руля при навантаженнях в польоті. Тобто ці елементи є досить схожими, але їх не так багато.

Причиною суттєвих відмінностей по конструктивну є те, що північно-корейські ракети використовують менш енергетичне ракетне паливо. Зокрема геометрія і параметри її сопла вказує на те, що воно забезпечує менший імпульс тяги для реактивного руху, розрахований саме під менш енергетичне ракетне паливо.

Сам маршовий двигун для забезпечення такої ж дальності, як, скажімо у Іскандера, став набагато більшим в діаметрі і набагато довшим через те, що палива для забезпечення польотної дальності потрібно для корейських ракет набагато більше. Наскільки — зараз важко сказати у відсотках, десь в півтора рази.

Але цей досліджуваний нами виріб, він явно розроблений на основі напрацьованих росією технологій, які були передані на етапі первинних розробок балістичних ракет Іскандер.

— KN-24 називають «квазібалістичною» ракетою. Чи підтверджують ваші дослідження її здатність маневрувати на термінальній ділянці польоту для обходу систем ППО?

— Ми таких прямих ознак на фрагментах ракети не побачили, тому що у наданих на дослідження уламках відповідних елементів апаратури немає, або її прочитати неможливо. Але є інші ознаки для підтвердження такої можливості і, по-перше, це аеродинамічні рулі, які дозволяють здійснювати маневри на як ділянці розгону так і на термінальній.

Поясню: для маневрування на ділянці розгону в ракеті KN-24 використовуються як аеродинамічні рулі, які використовують реакцію повітря, так і газодинамічні рулі, які регулюють зміну вектору тяги для струменя газів, що виділяються через сопло. При цьому газодинамічні рулі можуть корегувати зміну траєкторії польоту ракети навіть в розрідженій атмосфері допоки працює маршовий двигун і створює реактивну тягу.

На термінальній ділянці траєкторії реактивний двигун вже не працює і управління ракетою задля її маневрування після повернення в атмосферу може здійснюватися лише аеродинамічними рулями за умови працездатності акумуляторних батарей.

Але підґрунтям, яке дало можливість нам дійти відповідних висновків і перевірити потім розрахунками, були публікації в наукових журналах Південної Кореї з дослідженнями та обґрунтуваннями такого режиму. І ми, досліджуючи уламки ракети КN-24, дійшли до висновку, що дійсно ця ракета може мати такі властивості, тому що вона менша за діаметром (тобто нею легше керувати) і поверхні аеродинамічних рулів достатні для здійснення такого керуючого впливу.

Спираючись на твердження південнокорейських вчених, які більше слідкують за цими розробками і більш ґрунтовно досліджують його можливості, ми теж за окремими виміряними показниками аеродинамічних рулів можемо підтвердити здатність ракети КN-24 зробити певні маневрування на термінальній ділянці для подолання ППО.

— Дослідження уламків часто виявляють іноземні деталі. Яка частка західних або азійських цивільних компонентів (мікросхем, датчиків) знайдена в системі керування цих ракет?

— Звісно, що Північна Корея не випускає різнопланове високотехнологічне устаткування та зразки чипів останнього покоління, а використовує доступні для неї закупівельні закордонні зразки. Одним з характерних підтверджень такого запозичення у їхніх ракетах було застосування японських підшипників в приводах управління та осях аеробалістичних рулів.

Це підшипники цивільного, навіть не промислового використання, які цілком доступні на ринку. Там не було провини Японії, що вони не дотримувалися якихось обмежень з розповсюдження, тому що це підшипники для цивільної техніки. Але сам факт був нами встановлений.

По-друге, доступних до дослідження блоків від цих ракет небагато, але видно, що розміщені в них електронні плати виготовлені на замовлення, можливо в Китаї чи інших азіатських країнах: по маркуванню не можна це чітко зрозуміти.

Але вони містять радіоелементи, зокрема, компоненти для електронної пам’яті Atmel, процесори Altera та Intel, приймачі навігаційної супутникової системи Maxim Integrated, стабілізатори, танталові конденсатори, акселерометри, модульні та аналого-цифрові перетворювачі, електролітичні конденсатори, фільтри та інші радіоелементи від провідних американських та інших (китайських, японських, в’єтнамських, швейцарських, німецьких тощо) виробників.

Тому що реально, Північна Корея не має жодного такого виробництва і вона для побудови своїх блоків залучила найпростіші (здебільшого застарілі) компоненти та радіоелементи цивільного призначення.

— Чи є у цих ракет специфічні «слабкі місця», на які можуть орієнтуватися українські системи протиповітряної та протиракетної оборони?

— Це непросте питання з точки зору застосування засобів ППО/ПРО. У нас зараз в галузі цих профільних систем ведуться серйозні розробки. Але треба сказати, що слабкими місцями якраз для систем ППО є балістичні ракети.

Разом із тим, можна надати пораду щодо тих ділянок на відповідних ворожих засобах повітряного нападу, де знаходяться найбільш уразливі елементи, й по яких потрібно націлюватися зенітними ракетами для їх збиття. У той же час сама балістична ракета KN-23, коли вона входить в атмосферу, у верхніх шарів, не має особливих уразливих точок, адже маршовий двигун вже давно не працює.

Там залишаються тільки невеликі відсіки, бойова частина і апаратуру управління. Як всі інші балістичні засоби, ці ракети вкрай не зручні для ППО. І для того, щоб їх збити, дійсно, треба забезпечувати високий рівень влучення зенітної ракети у вразливі відсіки.

Але, в принципі, якщо система виявлення і система попередження про ракетні удари зможе дати якусь ознаку системі ППО щодо типу цієї ракети, то можна більш детально дати підказки щодо точки прицілювання на самій ракеті. Тому що влучання у велику масивну ракетну частину, де знаходиться реактивний двигун, чесно кажучи, для її ураження нічого не дає.

Тобто не дає повного ефекту захисту, а може дати лише певний ефект відхилення від заданої точки влучення. І при цьому єдиний позитивний висновок — треба збивати такі ракети максимально вище. Тоді у них буде більше відхилення при падінні від тієї заданої точки, до якої вони прямували.

— Як ви оцінюєте культуру виробництва в КНДР? Чи впливають візуальні дефекти (грубі зварні шви, корозія), про які часто пишуть у мережі, на реальну небезпеку ракети?

— По-перше, щодо технології виробництва. Однозначно можу сказати, що проведені нами дослідження і огляд цих зразків показують, що в Північний Кореї доступні і нині застосовуються дещо застарілі технології. Це та ж роторна витяжка сталевого корпусу маршового двигуна.

У них всі матеріали, які застосовують, вони не такі міцні, як сучасний асортимент середньолегованих сталей. І це зумовлює те, що у них усі складові більш важчі, вони мають більші габарити. У КНДР культура, наприклад, пайки електричних компонентів, методи кріплення, вже відстали від сучасних елементів років на 50-т.

Цікавим є факт виявлення того, що для забезпечення термостійкості ракети під час руху в атмосфері поряд із застосування теплозахисного покриття на головній частині встановлено обтікач із графітових матеріалів. Це відносно дешеве рішення застосоване північнокорейськими конструкторами скоріше виходячи з відсутності доступу до більш сучасних теплозахисних матеріалів.

Але сама культура проєктування і виробництва говорить, що ті застарілі технології, вони використовуються Пхеньяном на межі їхніх можливостей. Тобто не можна казати, що якщо вони мають застарілі технології, то вони їх ще й погано використовують. Це можна бачити в будь-яких кріпленнях.

Дуже цікавим є привід аеробалістичного руля, який побудований на планетарному механізмі. Зараз такі конструктивні рішення приводів не використовуються для ракетних засобів, але конструкція редуктора, з точки зору інженера-механіка, розрахований у них дуже грамотно.

Тепер з іншої сторони: є зварювані шви, особливо на маршовому двигуні. Видно, що вони зроблені на рівні низької якості. Це підтверджує навіть той момент, що досліджувана нами перша ракета КN-23, яка була заснована по Харкову 2 січня 24 року, вона банально розвалилася у повітрі. Це було зафіксовано камерами відеоспостереження.

Інший факт падіння ракети, яка залишилася більш-менш непошкодженою, принаймні з цілими фрагментами ракети КN-24, говорив про те, що там найбільш ймовірно була відмова приводу руля, який забезпечував, є маневрування ракети на термінальній ділянці траєкторії, внаслідок чого вона впала і не була підірвана.

Хоча було зафіксовано лише одну ракету, яка не вибухнула при ударі об землю. Це говорить про те, що все ж таки, наскільки там, у Пхеньяні, примітивні і дещо застарілі технології, але надійність північні корейці таки забезпечують.

— Чи можна за серійними номерами знайдених уламків зробити висновок про темпи виробництва цих ракет у КНДР та обсяги передачі їх рф?

— Маркування, які були виявлені на деталях КN-23, а потім — і на КN-24, не дають можливостей про це сказати. Єдине можна однозначно говорити, що такі відмітки хоч і нанесені арабськими цифрами, але відмінні від загальновживаних у всьому світі. Вони також відмінні від класичного написання цифр та позначень у північнокорейській мові.

Єдине, що можна сказати, що ці маркування відповідають державним стандартам колишнього Радянського Союзу щодо маркування конкретних деталей і конкретних зборок. Культура складання креслення корейськими інженерами відповідає цим «гостам». Тобто, ці інженери навчалися в Радянському Союзі і знали цю культуру.

По цих всіх зображеннях неможливо прочитати, як, приміром, у російських складових зброї, назву блока, так як наявні тільки числові позначення блока і його серійний номер. Там також є позначення, які можна характеризувати як проходження контролю якості відділом технічного контролю підприємства та контролю якості військовими представництвами.

При цьому для аналізу доступно дуже мало фрагментів відповідних зразків. Тому неможливо було прослідити закономірність щодо дати виготовлення. Тим більше, що навіть із засобів масової інформації відомо, що ці ракети поставляли до росії у 24 році лише декількома партіями — на початку десь в середині року.

— Чи допомагає цей науково-дослідницький досвід у прогнозуванні тактики противника та підготовці Сил оборони для відповідної протидії?

— Однозначно. Не можна сказати, що це всеосяжні пропозиції. Але деякі особливості, вони дійсно забезпечують обізнаність. По-перше, ми побачили, що росіяни, бачачи низьку точність корейської зброї, намагалися застосовувати її переважно по нашим населеним пунктам.

Це їхній спосіб терору, який вони застосовували для тих же зенітних ракет С-300. Тобто б’ють по населеному пункту, який має велику площу. І незалежно, куди воно попаде, чи в той об’єкт прицілювання, чи просто у місто — наслідки ураження будуть руйнівними.

Друге, вони використовували ці ракети для збільшення кількості засобів ураження, для відволікання наших сил ППО/ПРО. Це — однозначно. Інший висновок: при дослідженні другої модифікації KN-24 було чітко ідентифіковано цю ракету і це дало можливість надати пропозиції нашим розвідувальним органам, що це — певна модифікація і її пускова установка має конкретний зовнішній вигляд.

«Кинджали», «Іскандери», «Шахеди»: у яких видах зброї росія використовує іноземні компоненти

Так згідно інформації, яка була отримана після аналізу виставки озброєнь у Пхеньяні можна було однозначно сказати, що цей комплекс розміщується гусеничному шасі з відповідними пусковими контейнерами для ракет. Ці ознаки важливі для більш детальної розвідки з метою виявлення підготовки цих засобів в районах пусків.

— Україна — перша країна, яка досліджує ці ракети в умовах реальної війни. Яку цінність мають ці дані для наших західних партнерів (Південної Кореї, США, Японії)?

— Всі профільні дослідження, які виконують наші військові інженери і науковці, вони є складовою частиною судової експертизи, яка здійснюється відповідними органами Міністерства юстиції. І вони лягають у доказову базу розслідування злочинів війни.

І ці вихідні дані, як за самими особливостями цих ракет, ідентифікацією країни їхнього походження, переліку елементної бази, яка використовується Північної Кореї і росією та іншими країнами «Осі зла», безумовно, вони лягають в основу формування санкційної політики.

Це є інформація, якою Україна ділиться з нашими країнами-партнерами для здійснення міжнародної санкційної політики. Це однозначно.

Відповідно, результати наших досліджень і кінцеві висновки судової експертизи лягають в основу доказової бази для планування цих заходів, їхнього ініціювання для того, щоб розробники радіоелементної бази приймали додаткові заходи посилення санкційної політики з продажу своїх складових.

Ми бачимо, що та сама росія, тим більше Іран і Північна Корея, вони не мають взагалі виробничої бази по виготовленню сучасної радіоелектроніки, процесорної техніки, пристроїв пам’яті, різних інших радіоелементів, без яких не можна забезпечити цифрові технології і в кінцеву підсумку забезпечити точність і ефективність застосування сучасних засобів ураження.

А радіоелементна база виробників США, держав Європи та провідних країн світу настільки якісна, що вона навіть у цивільному використанні дозволяє цим країнам «міжнародним терористам» використовувати її для задач виробництва військової техніки. І якість цих цивільних західних компонентів, набагато вища і вже недосяжна для росії, тим більше — для Ірану, а тим більше для Північної Кореї.

Досвід, який базується на фіксуванні факту застосування радіоелементної бази, лягає в основу організації на міжнародному рівні різних санкційних проєктів, обмежувальних заходів, пошуку ланцюгів цих поставок. Тому ці ланцюжки поновлюються ворогом під прикриттям.

І якраз знаходження фірм-прокладок, які спеціально утворюються для таких програм, їх блокування, воно зменшує можливості по випуску озброєння, сповільнює його темпи, і суттєво затягує сам час отримання цих елементів. Наприклад, санкційні заходи не дозволяють переправити великі партії якісних елементів. І вони повинні закупати ці складові маленькими частинами, які вже мають і різну якість.

Санкційні заходи тим чи іншим чином потроху впливають на зниження спроможностей з виробництва зброї, не дарма при оцінюванні їхньої ефективності наводяться значення впливу в межах 3, 5 або 10 відсотків. Але при комплексному застосуванні низки запобіжних та санкційних впливів сумарний синергетичний ефект зі зриву виробництва ворожої зброї може перевищити 30-40%.