«Це як стаканчик пломбіру в спекотний літній день»: що відчуває оператор БПЛА «Маркіз», коли палить росіян
30-річний Андрій з позивним «Маркіз» став до лав Сил оборони у 2022 році. Спочатку був у ДФТГ, згодом — мобілізація до лав Збройних Сил України. Відтоді була і Херсонщина, і м’ясні штурми вагнерівців під Соледаром, і Бахмут, і Запорізький напрямок…
Нині він — оператор одного із безпілотних літальних засобів, які є на озброєнні в одного зі спецпідрозділів Сил оборони України.
Працює, зокрема, і на знищення техніки ворога та особового складу за лінією бойового зіткнення, на тимчасово окупованих територіях України. Мріє збити вертоліт FPV-дроном чи поцілити у ворожий «Урал», який вщерть наповнений вибухівкою… І ділиться дуже смачною метафорою-порівнянням про те, що відчуває оператор дрона, коли спричиняє пожежу на ворожих об’єктах в окупації.
Про службу у війську і свій шлях до оператора БПЛА «Маркіз» поділився в розмові з кореспонденткою АрміяInform. Далі — його розповідь.
«Начальник запитав, куди я збираюсь. У відповідь почув: „На війну“»
Я відчував ознаки того, що насувається щось масштабне ще на початку лютого 2022 року. Було багато чинників, про які чув у новинах, але я не сприймав серйозно. Думав тільки про те, що в зоні ООС буде загострення.
24 лютого 2022 року був у Запоріжжі, прокинувся раніше, ніж будильника від якогось шуму, не надавши йому великої уваги. Зібрався, і, як зазвичай, пішов на роботу. Вже там почув по радіо про повномасштабне вторгнення росіян, зібрав речі… Начальник запитав мене, куди я збираюсь, у відповідь він почув: «На війну».
Зіздвонився зі знайомими хлопцями, порадили піти в один підрозділ ДФТГ, який формувався в районі, де я проживав. Прийшов туди, і в пригоді стала строкова служба, яку я проходив з 2017-го по 2018 рік. Завдяки цьому в мене були навички поводження зі зброєю. Отримав РПК калібру 7.62 на 39, і з нас почали формувати патрульні наряди, які разом з місцевою поліцією облаштовували блокпости, патрулювали місто, охороняли деякі стратегічні обʼєкти.
Так я ніс службу до кінця вересня 2022 року, поки не закінчилася моя фінансова подушка… Оскільки в ДФТГ не було ніякого фінансового забезпечення, тому в жовтні 2022 року я мобілізувався до лав ЗСУ.
Від м’ясних штурмів «вагнерівців» — до діловодства роти
Потрапив до стрілецького батальйону на посаду стрільця. Пройшли навчання, злагодження, і в листопаді відправились на операцію з визволення частини Херсонської області та міста Херсон. Після успішної кампанії в грудні вирушили в Донецьку область — у район Соледара, обороняли населений пункт Красна Гора. Численні сили ворога, зокрема, підрозділу «Вагнер», потроху, «мʼясними штурмами», витісняли нас…
Наприкінці грудня я перейшов до занять діловодством роти. Тоді я почав розуміти, що мені ближче фізичний біль, ніж головний…
Коли мій батальйон вийшов на відновлення, я познайомився з хлопцями, які в моєму батальйоні займалися аеророзвідкою на дронах типу «мавік». Вирішив перейти до них. Швидко опанував «пульт». І мій батальйон знову попрямував на Донбас.
Працювали в районі Бахмута, пізніше і в самому Бахмуті, після окупації міста працювали в районі цього міста.
Найважчим періодом служби для мене був 2022 рік, поки я був піхотинцем. І саме цей досвід і страх спонукали мене перейти до роботи на відстані від ЛБЗ. Також важким періодом була оборона Бахмута… Тоді я вже займався аеророзвідкою та скиданням боєприпасів з «мавіка»… Важко було дивитися в свій пульт і бачити смерть побратимів з піхоти, які стримували навали «вагнерівців».
Навчання з FPV: «Навичка далась швидко — дякую компʼютерним іграм та PlayStation»
У червні 2023 року поїхав на навчання з пілотування FPV-дронів. Ця навичка також далась швидко — дякую компʼютерним іграм та PlayStation. До того ж у мене з’явилось ще більше мотивації після підриву Каховської ГЕС.
Я повернувся до хлопців і ми продовжили працювати до серпня 2023 року. Потім я перевівся до підрозділу, який займався лише безпілотними авіаційними комплексами.
Побачив армію з іншого боку: інше ставлення до особового складу, до моїх слів прислухались, багато чого навчився, саме тоді до мене прийшло розуміння вислову «стандарти НАТО». Приділяли багато часу для навчання, тактик застосування БПЛА, вивчали ворога та його тактики і засоби…
У підрозділі сформувалась група, до складу якої я увійшов, і став пілотом FPV. Навесні 2024 року група відправилась на Лиманський напрямок, на підсилення лінійних підрозділів, де разом із суміжними підрозділами ефективно нищила живу силу та відбивала штурми важкої техніки противника за допомогою різних видів БПЛА.
У жовтні 2024 року нас перекинули на Запорізький напрямок. Пізніше працювали на Донецькому напрямку в районі населених пунктів Удачне та Котлине. Деякий час працював водієм на медеваку.
«Запропонували посаду, від якої відмовитися не міг»
У січні 2025 року мої друзі з одного підрозділу ССО запросили до себе в екіпаж на посаду пілота FPV — працювати із засобом, який переносить FPV-дрон углиб від лінії бойового зіткнення на 25–30 км. Від такого я відмовитись не міг. На цій посаді я і продовжую службу нині.
Найглибша ціль від ЛБЗ, яку мені разом з екіпажем вдалось знищити, була на відстані 39 кілометрів, працювали по одному логістичному маршруту ворога та вразили кілька «Уралів» і КамАЗів. Тим маршрутом ворог потім не користувався…
На жаль, я ще не працював по російській території, але коли спричиняю пожежу на ТОТ і бачу з висоти, що там відбувається, то мене перехоплює лише одне відчуття з далекого дитинства, спробую пояснити: уявіть, що ви знаходите на дорозі 50 копійок і витрачаєте їх на купівлю стаканчика пломбіру, з наклейкою зверху, у спекотний літній день…
А ще є в мене в памʼяті одна картина з 2022 року, як заміновують поля протитанковими мінами, описую: помалу їде великий «Урал», у кузові якого гора ТМ-62. Їх дістають, взводять і рівномірно розкидають по полю в шаховому порядку. Так от, хочу в такий ворожий «Урал», повний вибухівки, залетіти на дроні.
Ну і дуже хочеться зробити дещо, що тепер це модно: збити вертоліт FPV-дроном.
Фото з особистого архіву «Маркіза»
Джерело: Інформаційне агентство АрміяInform
