Олександр Яковенко: «Європа боїться не путіна – вона боїться власного дзеркала»

Засновник та CEO TAF Industries Олександр Яковенко про ілюзію «росія слабка», у яку Європа продовжує вірити:

«Я виступав на REbuild Ukraine у Варшаві. Я розповідав їм, під обстрілами, варять укриття для шкіл, розбирають завали й заливають нові фундаменти. Бо ми не вміємо жити в руїнах – ми вміємо жити попри них.

І вони слухали, підходили й шепотіли, наче зізнаються в зраді: “Дуже сильно… але ми можемо інвестувати тільки в dual-use. Military – це токсично для нашого мандату”.

Європа, ви вигадали нову релігію. Її головний догмат: “Не називай речі своїми іменами – і їх не існуватиме”. Це шаманізм XXI століття: якщо завод снарядів назвати “dual-use technology hub”, то путін не помітить.

Ви боїтеся не путіна. Ви боїтеся власного дзеркала. Бо сказати “military” – значить визнати, що Європа вже у війні. А визнати це – визнати, що ви 30 років жили в ілюзії “кінець історії”. Що ви роззброїлися, розпустили армії, побудували бізнес на російському газі й китайських кредитах. Що ви виростили ціле покоління політиків, які вміють тільки домовлятися, але не вміють перемагати.

Ми тримаємо вашу свободу за 400 км від Варшави. І поки ви вигадуєте, як не назвати це війною, ми просто вмираємо замість вас. А ваші генерали вже четвертий рік спокійно повторюють одну й ту саму колискову: “росія слабка. ВВП – як в Італії. Армія – радянський мотлох. Вони навіть Україну не можуть взяти, куди їм до НАТО”.

І ви слухаєте – і засинаєте далі. Але росія не слабка. Росія – це країна, яка утримує навчену вбивати мільйонну армію під рушницею. Країна, яка за три роки навчилася виробляти більше снарядів, ніж увесь НАТО разом узятий. Країна, яка має 6000 ядерних боєголовок і лідера, який давно не боїться їх застосувати.

Вона не взяла Київ за три дні не тому, що “слабка”. А тому, що натрапила на нас – на людей, які не питають дозволу, чи можна захищати свій дім. На людей, які за три дні зібрали найбільшу добровольчу армію в новітній історії Європи. На людей, які вийшли проти танків із коктейлями Молотова, а потім із “Джавелінами”, якими ви довго «не наважувалися» нас озброїти. На людей, які не здали жодного великого міста без бою, які вибили окупанта з-під Києва, Харкова, Херсона й півночі країни, коли весь світ уже поховав нас у своїх прогнозах.

Ми втрималися не тому, що в нас було більше танків чи літаків. Ми втрималися тому, що для нас це не «конфлікт» і не “геополітична криза”. Для нас це питання існування. І поки ви рахували ВВП і “ескалаційні ризики”, ми просто вирішили, що краще померти стоячи, ніж жити на колінах.

Саме тому росія тут застрягла.

Саме тому вона досі не в центрі Європи.

Ми – єдиний буфер між вашою затишною теорією “росія слабка” і реальністю, коли ці самі “слабкі” дивізії рушать далі. І коли цей буфер зламається, ваші генерали першими скажуть: “Стаття 5 – це політичне рішення”. Ваші політики першими почнуть торгуватися за «нейтральні зони».

А ваші солдати просто не підуть у бій, бо ніхто не захоче вмирати за те, за що ви самі не були готові вмирати, коли ще можна було зупинити все малою кров’ю.

Коли російські танки стоятимуть під Сувалками, а ви знову шукатимете “політичне рішення”, згадайте цей момент.

Згадайте, як ви самі собі брехали, що “росія слабка”. І як ви спокійно дивилися, поки ми вмирали замість вас. Тоді вже буде пізно пояснювати своїм дітям, чому Варшава горить, а НАТО виявилося папірцем.

Ви ще маєте час перестати бути циніками.

Поки ми ще тримаємо лінію.

Після – вже ні».