«Коли все по-справжньому»: кінофестиваль «Наша Земля» завершився в Дніпрі
Вісімнадцять масштабних подій, вщерть заповнені зали, емоційне спілкування з митцями та численні щирі відгуки про яскраві враження — Фестиваль патріотичного кіно «Наша Земля» у Дніпрі став помітною подією не лише для міста, але й для всієї України.
Про підсумки серії кінопоказів художніх і документальних фільмів та двох вистав спеціально для АрміяInform розповіла його кураторка Яна Куницька.
«Наша Земля» у воєнному форматі — з 2022 року
Фестиваль патріотичного кіно «Наша Земля» був започаткований наприкінці 2022 року в Дніпрі у межах міської програми «Культурна столиця», яка була ініційована ще до широкомасштабного вторгнення з метою збереження, розвитку та популяризації української культури.
Після широкомасштабного вторгнення в управлінні культури департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради з’явилася ідея створення кіно-фестивалю, який зосередився насамперед на патріотичних кінофільмах. Відтак основну увагу було віддано стрічкам на військової та дотичну до війни тематики.
У 2024 році в історії Фестивалю патріотичного кіно «Наша Земля» сталася невелика перерва, тож зараз це третій сезон кінопоказів та інших подій після 2022 та 2023 років. У 2025 році фестиваль відроджено та продовжено. І, що важливо, доповнено новими форматами.
Назва кінофестивалю «Наша Земля» пасує патріотичному спрямуванню представлених у його межах кінострічок найкраще, адже Україна — це наша земля, і ми нікому не збираємося її віддавати.
Не лише художні фільми: документалки, короткий метр, вистави
Цьогоріч ми дещо розширили наш формат. Початково фестиваль має два основних блоки. Насамперед, це актуальне художнє кіно — ми беремо стрічки, прем’єра яких відбулась цього року. Однак іноді звертаємось також до попередніх здобутків українського кінематографу, які з різних причин недостатньо потрапили до поля уваги глядачів.
Також є блок документального кіно. Документалістика в першу чергу пов’язана безпосередньо з тим, що відбувається зараз — протистоянню України збройній агресії російської федерації. Тобто це стрічки, які присвячені військовим, волонтерам, медикам. Крім цього, це стрічки, які присвячені історіям реабілітації і повернення до цивільного життя ветеранів.
Цього року долучили також такий формат, як короткий метр, тому у нас було декілька стрічок короткометражного кіно. Нарешті, в межах кінофестивалю відбулися також дві театральні вистави.
П’ять художніх фільмів: дві прем’єри і ще три знакові стрічки
В програмі цьогорічного фестивалю два художні кінофільми є прем’єрними. Насамперед це стрічка «Мишоловка», безпосередньо присвячена воєнній тематиці — військовому, який опиняється в оточенні та мусить діяти у надзвичайно складних умовах.
Також це стрічка «Сірі бджоли». Попри те, що цей фільм побачив світ 2024 року, тоді він демонструвався переважно за кордоном, беручи участь у численних іноземних кінофестивалях. В Україні ж вона починає свій шлях до глядача щойно зараз — прем’єра відбулася 23 жовтня 2025 року.
«Сірі бджоли» розкривають проблематику людей, які опиняються у так званих «сірих зонах», тобто на територіях, які на якийсь момент не належать фактично нікому і яким доводиться там виживати.
Ще одна прем’єрна стрічка — це «Будинок „Слово“». Це дуже важлива історія про український патріотизм, про митців, про культуру. Ця стрічка присвячена Розстріляному Відродженню — літераторам, які мешкали у Харкові, в так званому будинку «Слово» і тодішня влада намагалася використати їх в своїх цілях.
Ще одна художня стрічка — «Blindfold» або «Із зав’язаними очима». Вона присвячена проблемі втрати й очікування наших хлопців, які зникли безвісти або опинилися в полоні. Це власне історія про переживання дівчини і мами хлопця, та проблематиці того, як людина намагається вийти з власної кризи.
На показі був присутній виконавець головної чоловічої ролі фільму, відомий український актор Олег Шульга, який пішов служити добровольцем ще 2015 року. Потім повернувся до професії, а на початку широкомасштабного вторгнення знов прийняв рішення повернутися до лав ЗСУ. На сьогодні він військовослужбовець бригади «Хартія». Після перегляду фільму відбулася відверта розмова з глядачами.
П’ята стрічка, яку ми взяли цього разу у показ — це фільм «Дике поле» за романом Сергія Жадана «Ворошиловград». Незважаючи на те, що вона не має військового контексту, вона дуже добре лягає у концепцію фестивалю, бо розповідає про нашу землю, схід України, Луганщину і про те що не можна віддавати нічого свого, бо прийдуть і заберуть все.
«Рух почався» і «Ясні очі» — дві документалки від «Хартії»
Документальних стрічок цього року доволі багато. Насамперед хочу звернути увагу, що цьогоріч у фестивалю з’явився новий партнер — це 2-й корпус Національної гвардії України «Хартія». Нещодавно в Дніпрі відкрився «Хартія-Хаб», присвячений налагодженню зв’язків між військовими і ветеранами та цивільною громадою міста.
Спільно із «Хартія-Хаб» у Дніпрі ми організували кінопоказ двох документальних стрічок бригади «Хартія» Це «Рух почався» — стрічка, присвячена першим 24-м годинам проведення наступальної операції на півночі Харківської області в районі села Липці. Загалом операція тривала майже пів року і її результатом стало визволення великого лісового масиву на території Липецької громади.
На показі документалки «Рух почався» був присутній ветеран бригади «Хартія», який був безпосереднім учасником цієї операції. Після перегляду фільму відбувся дуже інформативний та емоційний діалог з глядачами. Це взагалі важлива особливість фестивалю «Наша Земля» — ми завжди намагаємося запрошувати на показ людей, дотичних до кінокартини — режисерів, акторів, героїв документальних стрічок.
Другий документальний фільм від «Хартії» має назву «Ясні очі». Він присвячений хартійському підрозділу БПЛА, який бере участь у так званій «війні дронів». На цьому показі були присутні командир підрозділу та двійко хлопців, які там служать. Завдяки цьому також відбувся цікавий насичений діалог з глядацькою аудиторією, навіть вдалося зробити сеанс відеозв’язку з хлопцями на позиціях. Це дуже важливо для діалогу і залучення до лав Сил оборони України.
«Точка зцілення» та «Ковчег милосердя» — стрічки Катерини Стрельченко
Режисери та герої були присутні на показі ще трьох документальних стрічок. Це дві документальні стрічки режисерки Катерини Стрельченко та стрічка режисерки Катерини Леонової. Одна з них називається «Точка зцілення». Героєм цієї стрічки є дніпровець Ігор Кирильчатенко, колишній актор Музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка.
Вперше Ігор мобілізувався ще 2015 року, тобто два роки він брав участь як військовослужбовець ще в АТО. Потім, коли почалося широкомасштабне вторгнення, він знову повернувся до війська і воював він два роки до серйозного поранення. Сьогодні він вже ветеран, тому що за фізичними параметрами служити більше не може. Але він повертається зараз в ту професію, в якій реалізувався до війни, тому це дуже важливий фільм з точки зору розуміння реабілітації та повернення ветеранів у цивільне життя.
Друга стрічка Катерини Стрельченко — «Ковчег милосердя» — присвячена парамедикам добровольчого батальйону «Госпітальєри», насамперед екіпажам автобуса «Австрійка». Це ініціатива евакуації з метою зберегти найбільшу кількість життів наших хлопців і дівчат, які отримують поранення, і доставити їх до лікарень.
«Людські мости», «Куленепробивні янголи», «Теплі лиця», «Друге дихання»
Ще одна дніпровська кінорежисерка, яка взяла участь у фестивалі — Катерина Леонова. Стрічки її проєкту «Людські мости» ми демонструвала 2022 і 2023 року. Цьогорічна стрічка, присвячена внутрішньо переміщеним особам, називається «Повернутися і жити». Вона про те, як переселенці та їхнє оточення шукають сенси в житті після втрати малої Батьківщини.
Також у програмі фестивалю були дві стрічки такого відомого українського документаліста, як Іван Ясній. Це стрічка «Куленепробивні янголи» про військових медиків і англійських мотогонщиків, які на початку широкомасштабного вторгнення доставили до України броньований автомобіль швидкої допомоги, щоб максимально ефективно евакуювати поранених безпосередньо з поля бою.
Друга стрічка Івана Яснія — «Теплі лиця». Документаліст дозняв її у 2022 році, але матеріали для неї було зібрано раніше. Це фільм про реабілітацію та повернення до життя. Про тих, хто допомагає військовим після поранень і важких контузій знаходити нові сенси в цивільному житті.
Фільм «Друге дихання» режисерки Марії Кондакової присвячений історії п’ятьох українських ветеранів, які здійснили сходження на Кіліманджаро. Четверо з них мають ампутації та користуються протезами. Ця стрічка зосереджена не лише на самому підйомі, а передусім на подоланні стереотипів та упередженого ставлення до ветеранів.
«Короткий метр» та дві театральні вистави
Новацією цьогорічного фестивалю стало включення до його програми короткометражних стрічок. Це документальні нариси про паломницький центр «Зарваниця». Попри те, що на перший погляд вони дещо випадають із загального контексту, насправді вони важливі, адже також розповідають про нашу українську землю в дуже значущому для вірян контексті.
Ще одна новація фестивалю — показ у його межах двох театральних вистав. Обидві вони про війну. Одну з них підготували та поставили військовослужбовці бригади «Хартія», які в цивільному житті були акторами Харківського театру ляльок. Вона має назву «Коли все по-справжньому» і побудована на автобіографічному досвіді акторів-піхотинців.
«Коли все по-справжньому» створювали як серію коротких стендапів для побратимів. Їх показували під час відпочинку, щоб розважити хлопців. Однак поступово цей веселий і водночас дуже глибокий контент виріс за межі коротких реприз й автори спромоглися перетворити її на цілісну театральну постановку.
Друга вистава, яка називається «Баланс». Її створили за щоденником парамедиків студенти четвертого курсу драми Дніпровського театрально-художнього коледжу під керівництвом Олени Ряпулової. Це реальна і дуже важка історія про втрату, але водночас і про здобуття, яка надихає не лише своїм змістом, але й молодими акторками, які її втілюють на сцені.
Вщерть повні зали — свідчення значущості події для дніпрян
Фестиваль привернув увагу без перебільшення десятків тисяч глядачів. На кінопоказах усіх художніх фільмах ми мали вщерть повні зали. Велике зацікавлення викликали документальні стрічки і театральні вистави.
Дуже тішить, що до фестивалю активно долучилися навчальні заклади Дніпра — практично на всіх фільмах були присутні старшокласники, студенти. Це дуже важливо, що такі фільми цікавлять нашу молодь.
Можна навіть сказати, що порівняно з 2022‒2023 роками зацікавленість і залученість глядачів зросли та посилилися. Це помітно не лише по кількості відвідувачів, але й по їх залученню до обговорення стрічок після кінопоказів, по дописах та коментарях у соціальних мережах.
Тож цьогорічний Фестиваль патріотичного кіно «Наша Земля» у Дніпрі став помітною подією не лише для міста, але й для всієї України.
Джерело: Інформаційне агентство АрміяInform
