4 листопада Львів попрощається із чотирма бійцями

У вівторок, 4 листопада, Львів попрощається із чотирма військовослужбовцями, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Про це Львівському порталу повідомили у пресслужбі Львівської міськради.

Микола Осідач – уродженець села Вишенька Львівської області.

Навчався у Зав’язанцівському закладі загальної середньої освіти І‑ІІІ ступенів Мостиської міської ради Львівської області. Згодом здобув професію слюсаря у Міжрегіональному вищому професійному училищі автомобільного транспорту та будівництва у Львові. Проходив строкову військову службу.

Працював у системі Міністерства внутрішніх справ України, пізніше – сантехніком на приватному підприємстві. Зі слів рідних, Микола був життєрадісним, дружелюбним і компанійським, мав добре почуття гумору, любив футбол і активно ним займався.

У 2024 році став на захист України від вторгнення російських окупантів – був на Донецькому напрямку у складі 5 окремої важкої бригади Сухопутних військ ЗСУ.

У Миколи Осідача залишилися дружина, донька, син та сестри. Йому було 49 років.

Тарас Кіндій – уродженець міста Стрий Львівської області.

Навчався у СЗШ № 98 м. Львова. Згодом здобув вищу освіту за спеціальністю «Апаратура радіозв’язку» в Національному університеті «Львівська політехніка». Працював інженером-проєктувальником у ПП «Центр Безпеки Бізнесу», електромонтером охоронно-пожежної сигналізації у Львівській філії ТОВ «Венбест» та у ТОВ «Охоронна фірма “Танет”».

Зі слів рідних, Тарас був працьовитою й відповідальною людиною, турботливим сім’янином. У вільний час із задоволенням вишивав, читав історичні книги та любив велопрогулянки з сином.

З 2024 року боронив Україну на Донецькому напрямку у складі 82 окремої десантно-штурмової Буковинської бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ.

У Тараса Кіндія залишилися батьки, дружина, син, брат та хрещені батьки. Йому був 41 рік.

Сергій Сударіков – львів’янин.

Навчався у СЗШ № 67 м. Львова. Згодом здобув середню спеціальну освіту за фахом автослюсаря у Львівському вищому професійному училищі інформаційно-комп’ютерних технологій. Працював у сфері монтажу систем кондиціонування та вентиляцій.

Зі слів рідних, Сергій був веселим, добрим і життєрадісним. Захоплювався автомобілями та із задоволенням проводив час за кермом.

Обороняв державу на Північно-Слобожанському, Курському та Донецькому напрямках у складі 95 окремої десантно-штурмової Поліської бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ.

У Сергія Сударікова залишилися мати, брат, сестра, похресниця та племінник. Йому було 36 років.

Микола Хоменко – уродженець села Зимівник Херсонської області.

Навчався у Херсонській гімназії № 3 Херсонської міської ради. Згодом здобув середню спеціальну освіту за фахом тракторист у Херсонському училищі. Проходив строкову військову службу. Працював підсобним робітником у ТОВ «АТБ-Маркет».

Зі слів рідних, Микола був добрим, щирим та вихованим. Вирізнявся працьовитістю, відповідальністю та людяністю. З ним було легко знайти спільну мову – він завжди залишався відкритим і доброзичливим. Цікавився риболовлею та футболом.

У 2024 році став на захист України на Донецькому та Південно-Слобожанському напрямках у складі 154 окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ. Нагороджений медаллю «Ветеран війни».

У Миколи Хоменка залишилися двоє синів та сестра. Йому було 46 років.

Відтак прощання з Миколою Осідачем розпочнеться о 09:00 у храмі Володимира і Ольги УГКЦ (вул. Симоненка, 5). Водночас чин похорону усіх чотирьох воїнів відбудеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Миколу Осідача, Тараса Кіндія та Сергія Сударікова поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань новітніх Героїв, а Миколу Хоменка – на Голосківському кладовищі, на полі ветеранів.