Львів попрощається із чотирма захисниками України

У п’ятницю, 24 жовтня, Львів попрощається з військовослужбовцями Андрієм Савкою, Романом Бохном, Миколою Яцишинцем та Миколою Тарасюком, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Про це Львівському порталу повідомили в пресслужбі Львівської міської ради.

Чин похорону воїнів розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Поховають полеглих захисників на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань новітніх Героїв.

Андрій Савка (16.06.1986 – 11.06.2024) Львів’янин.

Навчався у ліцеї «Гроно» Львівської міської ради. Здобув професію будівельника у Львівському професійному коледжі прикладного мистецтва та дизайну. Згодом поглибив фахові знання у Національному університеті «Львівська політехніка».

Працював майстром з ремонтних робіт на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Андрій був доброю, щирою, відповідальною людиною, завжди готовою допомогти іншим. Цікавився філософією та військовою справою, займався кікбоксингом, мав глибоке почуття справедливості.

Із початком повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 2‑ї окремої Галицької бригади Національної гвардії України.

В Андрія Савки залишилися мати, брат та дві сестри.

Роман Бохно (06.02.1973 – 11.09.2024) Львів’янин.

Навчався у ліцеї № 2 Львівської міської ради. Згодом здобув професію столяра по виробництву меблів у Художньому професійно-технічному училищі імені Йосипа Петровича Станька селища міського типу Івано-Франкове Яворівського району Львівської області.

Проходив строкову військову службу.

Працював арбористом-альпіністом на приватному підприємстві.

Зі слів рідних, Роман був добрим, щирим, господарським, любив тварин і природу, із задоволенням збирав гриби, завжди був готовий допомогти іншим.

У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 46‑ї окремої аеромобільної Подільської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.

У Романа Бохна залишилися дружина, донька, син та брат.

Микола Яцишинець (19.12.1978 – 12.10.2024) Львів’янин.

Навчався у ліцеї № 66 Львівської міської ради. Згодом здобув професію інженера у Національному університеті «Львівська політехніка».

Працював електромонтером на приватному підприємстві.

Зі слів рідних, Микола був добрим, спокійним і щирим, завжди готовим допомогти іншим. Вирізнявся харизмою, життєлюбністю та добрим почуттям гумору. Любив природу, цікавився зброєю, був палким вболівальником футбольного клубу «Карпати», турботливим батьком і люблячим чоловіком.

У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 68‑ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Миколи Яцишинця залишилися мати, два сини, донька, брат і сестра.

Микола Тарасюк (23.12.1988 – 18.10.2025) Уродженець села Симонів Гощанської селищної ради Рівненської області.

Навчався у Симонівському ліцеї Гощанської селищної ради Рівненської області. Здобув фах у Рівненському фаховому коледжі Національного університету біоресурсів і природокористування України за спеціальністю «Будівництво та експлуатація будівель і споруд». Згодом поглибив фахові знання у Національному університеті водного господарства та природокористування.

Працював майстром з ремонтних робіт, любив свою справу та завжди виконував роботу відповідально й сумлінно.

Зі слів рідних, Микола був щирим, доброзичливим і життєрадісним, цінував спілкування з друзями, був надзвичайно турботливим батьком та чоловіком. Вирізнявся активністю, товариськістю та щирим ставленням до людей. Любив природу, риболовлю, гру на гітарі та захоплювався спортом.

У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому та Північно-Слобожанському напрямках у складі 33‑ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України та 156‑ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. Зі слів Миколи, під час служби він відчував себе на своєму місці.

Нагороджений медаллю «Ветеран війни».

У Миколи Тарасюка залишилися донечка, дружина, мати, рідні та друзі.