«Кінопровал» року: московська пропаганда створила черговий фейк про події у Куп’янську

Російська пропагандистська фабрика знову видала на-гора «шедевр» інформаційної війни.

Цього разу ворог вирішив «зняти кіно» про нібито полонених українських воїнів із 114-ї окремої бригади територіальної оборони у Куп’янську.

На відео кілька чоловіків у військовій формі «зізнаються», що їхні командири їх покинули, і тому вони здалися окупантам. Усе виглядає драматично — але тільки для тих, хто не має очей. Бо навіть побіжний погляд на ролик викликає більше сміху, ніж жалю.

Made in ru-AI: як «полон» малювали за компʼютером 

Як з’ясувалося, це відео — не що інше, як штучно згенерований продукт. Для «зйомок» було використано акторів, яким пізніше просто «натягнули» обличчя українських військових за допомогою штучного інтелекту. Голосова доріжка — теж фейк.

Особливий «кінопровал» помітили користувачі: один із «полонених» щось говорить, але… його губи залишаються нерухомими. Вочевидь, у студії ru-пропаганди забули поставити галочку «синхронізувати міміку».

Купʼянськ як головна «декорація» 

Цілком очевидно, для чого запускали цей фейк. кремлівським сценаристам потрібно будь-якою ціною створювати ілюзію «успіхів» на Куп’янському напрямку.

Картинка з «полоненими» має працювати на деморалізацію українських бійців і поширювати серед населення міфи про нібито «зради» та «покинуті підрозділи». Тільки от замість інформаційної зброї вийшов дешевий спецефект із розряду «графіка 2005 року».

Ворог бреше — воїни тримаються 

Насправді ж 114-та ОБр ТрО продовжує виконувати бойові завдання на Харківщині, знищуючи російських окупантів. Жодних підтверджень полону українських бійців немає і бути не може.

Цей фейк — ще один доказ, що росіяни не мають реальних перемог на фронті. Бо коли твоїх солдатів перемелює українська артилерія та дрони, лишається тільки створювати «псевдополонених» у студії.

Пропагандисти знову сіли в калюжу

російські медіа вкотре підтвердили: їхні «новини» — це суміш постановки, спецефектів та відчаю. І якщо кремль вірить у такі постановки — то хай далі живе у своєму віртуальному світі.

А українські воїни тим часом залишаються реальними. Реально сильними. Реально незламними.