Володимир Єрмоленко: «Безсилля сильних. Те, що здатне зруйнувати демократію»

Президент українського ПЕН, філософ, письменник і перекладач Володимир Єрмоленко протиставляє Європу, захоплену вірусом «безсилля сильних», і Росію, що пропагує насильство як єдиний прояв сили:

«Я часто використовую в своїх виступах у Європі цю формулу – дзеркальне обернення формули Вацлава Гавела. Гавел говорив про «cилу безсилих» як те, що рано чи пізно зруйнує тиранію. Я кажу про «безсилля сильних» як те, що здатне зруйнувати демократію.

«Сила безсилих» – це думка про те, що влада ніколи не є повною, що тиранія не здатна контролювати і придушити все. Натомість «безсилля сильних» – це думка про те, що свобода ніколи не є повною, і кожна свобода (а також боротьба за неї) – це насправді приховане рабство.

Сучасна європейська хвороба «безсилля сильних» породжується зневірою. Зневіра – наслідок скепсису. Скепсис – наслідок самокритики. Самокритика – нормальний продукт «критичного мислення». Але… Таким є парадокс людської природи, що хороше часом непомітно перетворюється на погане. І тоді цінність деградує та перетворюється на свою протилежність. Бо критика – це добре, і самокритика теж. І скепсис теж здебільшого добре. А от зневіра – ні. Бо зневіра – це саморозпад субʼєкта.

«Безсилля сильних» – це породження віри в те, що сила – це погано. Це страх своєї сили. Страх, що за твоєю силою насправді ховається насильство, експлуатація, нерівність, дискримінація і багато інших поганих речей. Це думка про те, що сильний ти тільки тому, що ти поганий. Що сильні лише поганці, в тому хороші – лише слабкі. Що бути хорошим означає бути слабким і безсилим, скептичним і зневіреним. І навіть більше: що хорошими можуть бути тільки жертви, тобто зрештою тільки мертві.

Безсилля сильних – це прихована танатократія. Мазохістична танатократія. Це приховане визнання того, що добром може бути тільки смерть, твоя власна смерть. Що добром може бути тільки капітуляція, бо будь-який акт спротиву, боротьби, має в собі ризик насильства, а отже – «зла».

Такий-от парадокс дзеркального відображення: Європи, яку захопив вірус «безсилля сильних», і Росії, яка все будує на ідеї насильства як єдиноможливого прояву сили.

Долати це означає також і долати мисленнєві віруси, які існують і на сході, і на заході. Як вірус фанатизму, так і вірус зневіри. Як вірус насильства, так і вірус безсилля».