У Львові попрощалися з письменником та дисидентом Ігорем Калинцем
У вівторок, 1 липня, львів’яни попрощалися з письменником та дисидентом Ігорем Калинцем. Чин похорону відбувся у соборі святого Юра. Поховали Ігоря Калинця на полі почесних поховань Личаківського цвинтаря №67 поруч із дружиною. На прощання з письменником прийшли сотні львів’ян. Про це Львівському порталу повідомили в пресслужбі Львівської міської ради.
Цього дня у Львові приспустили прапори на міській Ратуші та на флагштоці біля неї, а також на будівлі мерії вивісили портрет Ігоря Калинця на знак вшанування почесного громадянина міста. На церемонії прощання міський сурмач зіграв мелодію пісні «Повіяв вітер степовий».
85-річний Ігор Калинець помер 28 червня. Рідні письменника просили львів’ян не приносити на прощання квіти та вінки. Замість цього вони закликали перерахувати гроші фонду «Львівський лицар» для допомоги Збройним силам України.
«Я розумію, що тато не належить лише нашій родині. Він належить Львову, Україні та, врешті-решт, всесвітній історії… Велика подяка всім, хто розділив з нами цей біль. Дякую за спільну любов до України, за спільну памʼять та гідне шанування. Дякую Збройними силам України – завдяки вам ми можемо прощатися з Ігорем Калинцем на вільній землі серед вільного народу. Я певна, що поезія Ігоря Калинця лунатиме в школах, бібліотеках, у наших душах. Його слово зіткане з правди і любові до України. Світла памʼять татові!», – сказала під час прощання донька Ігоря Калинця Звенислава Мамчур-Калинець.
Нагадаємо, що 28 червня на 86-му році життя помер український поет, дисидент і колишній політв’язень Ігор Калинець.
Він був видатним поетом і прозаїком, одним із натхненників та активних учасників руху шістдесятників, автором самвидаву. Жив і працював у Львові, був почесним доктором Львівського національного університету імені Івана Франка.
У січні 1972 року, під час масових арештів в Україні, заарештували дружину Ігоря Калинця – Ірину Стасів-Калинець. Після цього сам поет відкрито виступав на захист незаконно ув’язнених, особливо своєї дружини. Однак 11 серпня того ж року був заарештований і сам Калинець. КДБ намагався змусити його до співпраці або публічного каяття, обіцяючи натомість звільнення дружини.
За свою громадянську позицію поет отримав шість років таборів суворого режиму та три роки заслання, які відбував на Північному Уралі та в Забайкаллі. В ув’язненні працював токарем і кочегаром. Вийшов на волю у 1981 році, а реабілітований був лише у 1990-му. Після повернення із заслання працював редактором журналу львівського обласного відділу Фонду культури.
З 1987 року відігравав помітну роль у пробудженні культурного і громадського життя Львова. Разом із дружиною організовував масові акції пам’яті заборонених радянською владою діячів, зокрема поета Богдана-Ігоря Антонича і композитора Василя Барвінського. Брав участь у створенні Товариства української мови імені Тараса Шевченка та у виданні неофіційного культурологічного журналу «Євшан-зілля».
Калинець також займався перекладами художньої літератури, зокрема з польської. За вагомий внесок у розвиток національної культури та поширення українського слова у 2005 році йому надали звання почесного громадянина Львова. А у 2022 році Калинець став народним поетом України.
Джерело: Інформаційна агенція «ЛЬВІВСЬКИЙ ПОРТАЛ»
2025-07-01 19:07:00
