«Повернувся на фронт, бо зрозумів, що моє місце тут»: історія бійця, який став до строю після СЗЧ

Оборона рідної Чернігівщини та бої за Бахмут
«Бойовий шлях в мене як в переважної більшості військових — дуже насичений, — каже 25-річний Микола. — Підписав свій перший контракт з Збройними Силами України ще у 2019 році. Обрав фах механіка-водія танка в 1 окремій танковій бригаді, що дислокувалася на Чернігівщині. Неодноразові відрядження в район Операції об’єднаних сил, де набував бойового досвіду.
Початок широкомасштабного вторгнення рф застав Миколу на рідній чернігівській землі. Його танкова рота вогнем зустрічала ворога, що наступав з території Білорусі через напрямок «Кінка-Славутич».
«Вище командування передавали нам дані про переміщення техніки та особового складу противника. Танкові екіпажі виїжджали, робили постріли та швидко змінювали позиції. Працювали як прямою наводкою, так і із закритих позицій», — пригадує хлопець перші дні вторгнення російських військ.
Після звільнення Чернігівщини від окупантів, підрозділ Миколи перекинули на Донеччину, де він разом з побратимами тримав оборону під Бахмутом — однією з найгарячіших точок фронту. Виснажливі бої, постійна напруга, контузія та, як зазначає сам хлопець, непорозуміння з командирами призвели до того, що на початку 2024 року хлопець вирішив самовільно залишити військову частину.

«Зрозумів, що мій потяг пішов не туди»
Провівши певний час вдома, Микола намагався повернутися до цивільного життя, знайти роботу.

«Проте внутрішній голос та відчуття якогось незавершеного обов’язку не давали мені спокою. Я зрозумів, що мій потяг пішов не туди, що мені чогось не вистачає. Дивлячись на все, що відбувається, мені якось незручно було. Не зміг просто сидіти вдома, коли країна знаходиться в смертельній небезпеці. Тому зараз я тут і готовий й далі бити окупантів», — ділиться своїми роздумами військовий.
На початку січня цього року Микола вирішив повернутися до війська. Він звернувся до 72 окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців, отримав рекомендаційний лист і знову став до строю.

Сьогодні Микола — вже не танкіст, а кулеметник, опановував великокаліберний кулемет «Браунінг». Хлопець пройшов посилений адаптаційний курс підготовки в бригаді.
На запитання чому захотів стати простим піхотинцем Микола зізнається, що після служби танкістом та контузії йому захотілося спробувати себе в піхоті, побачити, як б’ються хлопці в окопах.
«Тренування дуже серйозні. Відпрацьовували штурмові дії, форсування траншей з імітацією бойових дій — метанням гранат, облаштуванням позицій. Стрільба по цілях з різних дистанцій. Протидія ворожим дронам та засобам РЕБ, протимінна підготовка, зв’язок.

«Звичайно, я визнаю, що зробив помилку, коли пішов в СЗЧ. Але на своєму прикладі я хочу продемонструвати, що навіть після помилок є можливість повернутися і з новою силою боронити Україну. Сподіваюсь, що таких хлопців як я буде більше», — додає Микола.
Джерело: Інформаційне агентство АрміяInform
2025-04-27 06:55:00