Хто постачає «повітря» на війні, або чому зв’язківці не люблять, коли про них згадують
Вони жартують, що найкращою нагородою для них є, коли про них не згадують. Адже якщо про них згадали, це означає, що вони не впоралися зі своєю роботою і щось пішло не так.
Вони — це військові зв’язківці. Про те, як працює зв’язок та зв’язківці на сучасній війні, АрміяInform розповів і показав начальник польового вузла зв’язку (ПВЗ) 148 окремої артилерійської Житомирської бригади майор Сергій з позивним «Транк».
Зв’язок — нервова система військового організму
Якщо порівнювати військовий підрозділ або з’єднання з живим організмом, систему зв’язку можна назвати аналогом нервової системи, яка забезпечує обмін інформацією між усіма частинами тіла.
— Робота зв’язківців — це те, чого ніхто не бачить. Зв’язківці виїхали, встановили антени, розгорнули польовий вузол, забезпечили зв’язок, підготували робочі місця. Керівний склад прибув — й одразу вже може працювати, — розповідає офіцер.
Чого ця непомітна робота вартує воїнам-зв’язківцям, знають лише ті, хто хоч раз розгортав польовий вузол зв’язку. Але незалежно від часу доби, погодних умов чи обставин бойових дій зв’язок має працювати безперебійно.
— Від того, як ми організуємо зв’язок, дуже багато залежить. Це радіо, це передача даних, це Інтернет для стрімів, — пояснює «Транк».
Масовий стрімінг підвищив вимоги до Інтернет-з’єднання
Особливе навантаження на зв’язок як «нервову систему» війська зараз створюють саме онлайн-стріми. Транслювати їх наживо можливо лише завдяки тому, що зв’язківці забезпечують високошвидкісне та стабільне Інтернет-з’єднання.
— Військовослужбовець на стрімах підключається до мережі — і має зв’язок. А звідки він узявся? Бо зв’язківці завчасно завели йому підключення і цілодобово моніторять, щоб усунути неполадки, якщо десь щось «відпало», — каже начальник польового вузла зв’язку.
Кожен окремий стрім потребує передачі даних обсягом близько 10 мегабайтів на секунду. Коли ж таких стрімів на основному командному пункті кількадесят одночасно, йдеться про передачу вже Гігабайтів інформації.
До 2022 року стрімів практично не було, тож вимоги до Інтернет-з’єднання були значно скромнішими. Тепер же для того, щоб забезпечити потреби всіх онлайн-трансляцій зазначені вимоги є базовими й мінімально необхідними.
«Кар’єрне зростання» зв’язківця — на 40 метрів та вище
Щоб встановити на баштах радіорелейні антени, зв’язківцям доводиться підніматися на значну висоту — до 40 метрів і набагато вище. Для цього вони використовують елементи альпіністського спорядження для висотних робіт.
Часто підніматися на башту доводиться у повному захисному спорядженні — бронежилетах та шоломах, адже ворог намагається не лише знищувати обладнання, але й підстерігати й полювати на самих зв’язківців.
— Регулярне встановлення антен після ударів FPV-дронів — це буденна робота. Це навіть не обговорюється, бо це постійно так. Якщо десь щось сталося, його потрібно негайно усунути, — наголошує начальник ПВЗ.
На польовому вузлі зв’язку такі висотні роботи виконують два‒три бійці, які входять до групи швидкого реагування. Цих людей намагаються мінімально залучати до виконання інших завдань, адже у будь-який момент їх можуть відправити на відновлення пошкодженого ворожим ударом обладнання.
Польовий вузол зв’язку — це універсальні солдати та 10 тонн обладнання
— Раніше польовий вузол зв’язку — це була купа машин. А зараз він займає кімнатку І є невідʼємною частиною пункту управління. З неї черговий може контролювати увесь зв’язок, бачити, що відбувається — чи є Інтернет, чи працюють радіозасоби, — розповідає «Транк».
Оптимальна площа для облаштування пункту управління — близько 200 квадратних метрів, хоча за потреби він може поміститися й у вчетверо меншому приміщенні. Мінімально ж необхідна площа нього — близько 50 квадратних метрів, хоча організувати роботу й відпочинок особового складу на такій території буде непросто.
— Основний командний пункт бригади — це близько 10 тонн майна — радіостанції, телефони, монітори, столи, стільці, дроти… Купа різних дрібничок. Щоб усе доставити, може знадобитися не одна машина, — каже військовий.
Коли зв’язківці заходять у приміщення, то це, зазвичай, непридатне для нормального перебування місце з купами сміття. Однак буквально за кілька днів вони перетворюють його на повністю забезпечений усім необхідним обладнанням і зручний для користування пункт.
— Якщо людина працювала айтішником — це ідеальний варіант. Однак після закінчення навчання на фах зв’язківцем може стати кожен. В нашому підрозділі всі універсальні, всі взаємозамінні. Водій може працювати на радіостанції, а радист — сісти за кермо «Козака» і поїхати, — гордо каже про своїх підлеглих офіцер.
Яким є найкраще заохочення для зв’язківця
— У нас в інституті, коли я вчився, на плацу було написано, що без зв’язку немає управління, а без управління немає перемоги, — пояснює майор Сергій Гоша значення зв’язківців у війську.
Їхнє завдання — створити розгалужену та водночас захищену систему швидкого обміну інформацією всередині військового організму та забезпечити її надійне безперебійне функціонування в цілодобовому режимі.
— Якщо не буде зв’язку, то ніхто не зможе керувати військами. Зв’язок має працювати цілодобово — 24 години на добу і 365 днів на рік, — наголошує начальник польового вузла зв’язку.
Що б не сталося, кінцеві користувачі — від солдатів на передових позиціях до найвищого командування у штабах — не повинні відчути жодних перебоїв у передачі й отриманні необхідних для керування військами даних.
— Найкраще заохочення для зв’язківця — коли про нього забули згадати. Тому що зв’язківців згадують тільки тоді, коли зв’язок зникає. А коли ж усе працює — ми непомітні, — жартує «Транк».
Джерело: Інформаційне агентство АрміяInform
2025-03-26 06:49:00
