40 бійців на броньованому «таксі» з кулеметом: бронетранспортер М113 показав, на що здатний. Репортаж з передової
Про легендарну «емку» на озброєнні 33 окремої механізованої бригади Збройних Сил України АрміяInform розповіли заступник командира з озброєння батальйону з позивним «Пасічник», командир взводу технічного забезпечення Олександр з позивним «Тайсон» та механік-водій Анатолій з позивним «Воздух».
«Ми називаємо їх „таксі“»
М113 призначений насамперед для забезпечення логістики переднього краю — завезти бійців на позиції та вивезти їх звідти, а також доправити «на передок» все необхідне. Однак ця броньована «конячка на гусеницях» може також забезпечити десантування та прикриття вогнем піхотинців під час штурмових дій.
— Ми називаємо їх «таксі». Вони швидкі та надійні для того, щоб швидко завозити чи забирати людей, евакуювати поранених, підвозити БК. Також ними можна штурмувати деякі ворожі позиції, посадки. У нас на них стоять кулемети калібру 12,7 мм Browning і Canik. Це дуже хороше вогневе прикриття під час штурму, — розповідає Олександр «Тайсон».
На місці кулеметника у базовій модифікації М113 стоять триплекси, які дозволяють оглядати місцевість, щоб ще до переходу в бойове положення знати, в якому напрямку слід буде відкрити вогонь. Огляд через них цілком безпечний і доволі добрий, не гірший за огляд, доступний з місця водія.
— Кулеметнику, щоб вести вогонь, треба підніматися нагору. Тому йому треба бачити, куди ми їдемо, з якого боку посадка, в якому напрямку йому треба буде зараз працювати. Завдяки цьому, коли він відкриває свого люка та береться за кулемет, то вже знає, куди потрібно стріляти, — пояснює комвзводу.
На деяких «емках» узагалі встановлено автоматизовані системи, які дозволяють вести кулеметний вогонь не піднімаючись нагору. Перебуваючи всередині корпусу бронемашини кулеметник може керувати розташованою у невеличкій башті зброєю та вести вогонь за допомогою екрана та двох джойстиків.
— Зараз у нас бувають такі завдання, коли виїжджають на цих машинках суто для вогневого прикриття. Якщо дуже сильно росіяни нажимають на наші позиції, то підлітає бігом наша машинка, «відкошує» з кулемета по посадках, відганяє противника і вертається, — пояснює Олександр.
«2‒3 хвилини зупинки: апарель відкинули, розвантажилися — і ходу»
Однак найчастіше М113 працюють «робочими конячками», доставляючи все необхідне мінометниками та піхотинцям на передовій. Для цього їхній маршрут розраховують таким чином, щоб охопити за один виїзд відразу кілька позицій.
— Машинка за одну ходку може проїхати по максимуму до 70‒80 кілометрів. Для цього завантажують машину по максимуму і пускають по «кільцю», щоб вона побувала на кількох позиціях. Наприклад, у нас мінометні розрахунки стоять глибше в тилу, ніж піхотинці. Відповідно, спочатку заїжджаємо до мінометників і потім їдемо далі на «передок», — пояснює «Тайсон».
Одна така поїздка зазвичай триває 1,5‒2 години. За цей час можна відвідати залежно від потреби до 10 позицій. Щоб уникнути виявлення противником, доводиться їхати вночі з приладом нічного бачення, рухатися з максимально можливою швидкістю та не затримуватися на місці довше, ніж на 2‒3 хвилини.
— Працюють оперативно, максимально швидко, бо якщо машинка довше стоїть, то ворог побачить її з дронів. І якщо «емка» там стоїть довго, то, значить, здійснює вивантаження і там є позиції, — каже військовий.
Небезпечною, пояснює він, є не так можливість ураження самого бронетранспортера, який стає значно більш зручною ціллю у знерухомленому вигляді, як демаскування позицій бійців, до яких приїхав М113.
— Ми піддаємо ризику тих людей, хто там вивантажується. Бо машинка поїде, а люди залишаються і по них потім починає працювати артилерія. Тому в середньому 2‒3 хвилини зупинки: апарель відкинули, розвантажилися — і ходу, — пояснює особливості використання М113 на передовій Олександр.
«Дві стяжки відклацнув — і колоди скотились. Розвантаження — 15 секунд»
Одна з модифікацій М113 — так званий «мул». Замість бронекапсули така «емка» має платформу, призначену для перевезення великогабаритного вантажу, який неможливо помістити всередину звичайного бронетранспортера. Також ця бронемашина дещо довша за звичайну — має шість опорних котків замість п’яти.
Вже в Україні «мула» вдосконалили для перевезення колод, необхідних для спорудження бліндажів. Для цього на платформі встановили конструкцію, яка дозволяє дуже швидко, практично миттєво, розвантажувати доставлені на місце будівництва колоди.
— Якщо просто скласти колоди на платформу, то розвантажувати їх доведеться кілька хвилин. А ця трикутна конструкція дозволяє закріпити стяжками по 10 колод з кожного боку і додатково скріпити дротом. Залітаєш на позицію, дві стяжки відклацнув — і колоди скотились, — пояснює заступник командира батальйону з позивним «Пасічник».
— Розвантаження триває 15 секунд. І це може зробити одна людина — достатньо вискочити на платформу, по якій зручно ходити. І потім швидко машина полетіла назад. Все шустро, все швидко. Це дозволяє мінімізувати час перебування на «передку», — додає він.
Уточнення щодо можливості розвантаження вантажу одним бійцем важливе, адже для скидання колод, складених у звичайний спосіб, знадобиться щонайменше двоє чи навіть четверо людей.
Так цікаве раціоналізаторське рішення не лише оптимізує процес доставки специфічного вантажу на передову, зменшуючи час розвантаження та зусилля бійців, але й в буквальному сенсі допомагає рятує життя. Адже там, де довго ризикувати довелося б 4‒5 бійцям (разом із мехводом), може швидко впоратися один.
«Ті, що на важелях, мабуть, ще В’єтнамську війну застали»
Дуже важливою характеристикою М113 є швидкість руху. Бронемашина легко йде зі швидкістю 45‒50 км на годину по будь-якій місцевості. А по гарній дорозі її можна розігнати і до 70 км/год. При цьому встановлена на бронемашині автоматична коробка перемикання передач дозволяє не відволікатися на перемикання швидкостей.
— Якщо хороша пряма дорога і немає ніякого навантаження ніякого на коробку, то ставлю четверте положення — і їду собі. Тільки селектором здійснюю тоді перемикання — вперед, нейтральна, назад або розворот на місці. Для здійснення розвороту на місці є спеціальне положення, — каже комвзводу.
Навчитися керувати М113 навіть непідготовленому бійцю можна буквально за кілька годин. Але, звичайно, найбільше шансів сісти на місце водія є у трактористів та механіків, які мають відповідний досвід керування важкою сільськогосподарською чи будівельною технікою. Їм пропонують стати водіями М113 у першу чергу.
«Емки» дуже зручні в управлінні. На новіших модифікаціях керування здійснюється за допомогою штурвалу, на старіших стоять важелі. На командно-штабній модіфікації перед поворотом, щоправда, слід пригальмувати, натомість на призначеній для висадки десанту бойовій різко повернути можна на будь-якій швидкості.
— Коли повертаєш кермо, одна «гусля» пригальмовує, а друга додає більше обертів. На бойовій модифікації щойно повернув штурвал — і «емка» відразу здійснює поворот. На старіших модифікаціях взагалі стоять важелі, то там ще простіше — який важель затиснеш — у той бік і повертаєш. Вони 1967 року, ще, мабуть, В’єтнамську війну застали, — жартує «Тайсон».
У командно-штабній модифікації М113, яку показує комвзводу техзабезпечення, повертати дещо складніше — для цього потрібно пригальмувати та лише потім починати маневр. Тому для їзди на ній потрібні дещо кращі навички, ніж для «бойових» модифікацій.
«Керувати „емкою“ — це найпростіше завдання для мехвода»
— Навчитись водити М113 можуть всі, головне, щоб було бажання. Коробка автомат, газ, гальмо і кермо. Завів машинку і поїхав. Найважче завдання мехвода — це правильно запам’ятати дорогу — куди проїжджати, де повертати, де можна і де не можна з’їжджати з дороги, бо там може бути заміновано, — пояснює Олексій.
Добре орієнтування на місцевості й уміння запам’ятовувати дорогу — це головна вимога до професійної придатності мехвода «емки». Якщо із цим найскладнішим завданням проблем не виникає, то всьому іншому можна поступово навчити.
— Щоб навчити нового механіка-водія орієнтуватися, його спочатку саджають на місце кулеметника і кілька разів проїжджають з ним до позицій, показуючи шлях. Куди потрібно і можна заїжджати, куди не можна, які є позначки для орієнтування на місцевості, — каже далі «Тайсон».
— Крім того, обов’язково здійснюється розвідка дронами. Кожен день безпілотники пролітають і передивляються дороги, бо бувають, наприклад, дистанційні мінування і їх треба виявити. Працює розвідка, по карті прокладається маршрут, визначаються орієнтири. Мехвод має в цьому добре орієнтуватися, — наголошує військовий.
Всю цю інформацію механік-водій мусить добре пам’ятати. Також він мусить добре взаємодіяти з кулеметником та групою десанту, зважати на інформацію від пілотів дронів, яка приходить по радіозв’язку.
— Уміло керувати «емкою» — це найпростіше завдання для мехвода. Головне — вчасно повернути між посадками, — посміхається механік-водій з позивним «Воздух». — От після 13 посадки має бути «просвєт» і в нього треба заскочити. Їдеш, рахуєш: сьома, восьма — і тут «приліт» поряд «бабах!». І вже збився. Тоді починаєш не рахувати заново, а просто придивлятися, де буде той «просвєт».
«До водія не докричишся — потрібні спеціальні знаки»
Для спілкування всередині доволі шумної бронемашини розробили спеціальну систему тактильних команд. Удар по правому плечу — поворот праворуч, по лівому — ліворуч, по обох одночасно або у спину — зупинка.
— Це основні команди. Коли здійснюють виїзд, то між собою вже більш детально домовляються, як їм спілкуватись. Тому що в машині чути погано і до водія не докричишся — потрібні спеціальні знаки. До того ж багато хто їздить у навушниках, бо після 4‒5 виїздів за ніч у мехвода голова просто розламується, — розповідає «Тайсон».
Всередині бронетранспортера справді почути щось практично неможливо — танкістських ларингофонів для нормального спілкування явно бракує. Це змушує бійців імпровізувати, домовляючись про різні способи спілкування.
— Наприклад, можна домовитись про якийсь сигнал, щоб скинути швидкість перед поворотом або зупинкою. Провести мехводу рукою від голови вниз до спини. Тоді він буде знати, що скоро буде наступний сигнал — зупинки або повороту, — каже «Воздух».
Бійці, які з нетерпінням чекають на позиціях приїзду «емки» й уважно прислухаються, можуть почути її наближення вже за 2‒3 кілометри, бо бронетранспортер доволі гучний.
Ревіння ж трьох бронемашин, які рухаються поряд, змушує говорити доволі голосно, а з наближенням однієї з них навіть підвищувати голос до крику.
«Порівняно з БМП чи МТЛБ — це „Мерседеси“ проти „Жигулів“»
«Емки» мають надійний захист, спроможний захистити водія та десант від кульового ураження з будь-якої стрілецької зброї та уламків від близьких вибухів мінометних мін та артилерійських снарядів.
— Броня тут з алюмінієвого сплаву. Якщо десь збоку «приліт» з міномета чи артилерії, то осколки витримує шикарно. Один зі механіків-водіїв розповідав, що коли їздив на штурм посадки, то бачив, як по ньому з 50 метрів бив кулеметник з ПКМ, це калібр 7,62 мм. А він чув тільки, як йому по броні щось дзенькає, — розповідає Олександр.
Тоді М113 успішно висадив штурмовиків, прикрив десант вогнем і спокійно повернувся. Взагалі ж, розповідає «Тайсон», броня «емки» розрахована на те, щоб витримувати влучання крупнокаліберних кулеметів і, швидше за все, витримає пряме влучання мінометної міни.
ПІДПИС: Фото Руслана Тарасова / АрміяInform
Таким само надійним є захист від підриву на протипіхотних чи протитранспортних мінах. Протипіхотна міна спроможна завдати певного пошкодження лише тракам гусениці бронемашини і не завдасть жодної шкоди мехводу чи десанту, протитанкова — щонайбільше частково виведе з ладу ходову.
— Якщо налітає на протитанкову міну, екіпаж, звичайно, отримає акубаротравму. І то це тоді, коли саме на тій стороні сидить екіпаж, де «гусля» ловить міну. У нас є мєхвод, який чотири або п’ять разів підривався на мінах — і всі живі, всі в порядку. Порівняно з БМП чи МТЛБ — це «Мерседеси» проти «Жигулів», бо там, якщо налітаєш на протитанкову міну — це гаплик і машині, й екіпажу, — порівнює «Тайсон» М113.
Військовий має досвід роботи з радянською бронетехнікою, тож добре знає, про що говорить. Бронемашини радянського виробництва не лише менш комфортні й захищені, але й з огляду на їхні конструктивні особливості менш придатні до виконання бойових завдань в умовах сучасної війни.
«По апарелі можна заходити, немов у кімнату»
Однією з безсумнівних переваг перед радянськими бойовими броньованими машинами «Тайсон» називає апарель — похилу площину, яка горизонтально відкривається у кормовій частині машини. Опускаючись на землю, вона створює зручний похилий місток для бійців десанту.
— В радянських машинах замість неї дверцята. Зараз якщо нормальна людина в екіпіровці, то через ті дверцята навіть повільно просунутися важко. Бо якщо нормальний піхотинець виходить, то у нього плитоноска або бронежилет, РПС з усіма підсумками, аптечка, магазини. Навіть мені з моїм зростом та 60 кілограмами протиснутися важко, — жартує Олександр.
Натомість апарель дозволяє вільно і дуже швидко покидати бронетранспортер чи заходити в нього одночасно двом бійцям. Для цього їм не потрібно робити ніяких складних рухів чи докладати особливих зусиль — достатньо трохи пригнутися, щоб не вдаритися головою.
— По апарелі можна заходити, немов у кімнату — двері широкі. Людина пригнулася, щоб головою не вдаритись — і вільно забіг, вибіг. Дуже зручно, головне кричати, щоб пригиналися. Бо добре, що я ростом не вдався, а є люди вищі, то вони шоломом інколи можуть вдаритися, — посміхається «Тайсон».
Особливо зручно завдяки апарелі евакуювати поранених, яких можна швидко заносити та виносити навіть лежачи.
— Це все час, а для нас час — це все. Чим скоріше, оперативніше працювати — тим краще. А якщо заносити пораненого через дверцята, то він там зачепиться, вдариться. Треба буде якось його повертати, перевіряти — це все зайва затримка, — наголошує Олександр на зручності апарелі.
«Додатковий захист дозволяє розсіювати кумулятивний струмінь»
Як додатковий захист на М113 встановлюють протикумулятивні екрани, решітки та надбудови переважно кустарного виробництва. За словами «Тайсона», вони показали себе як доволі ефективний засіб захисту від ударів ворожих FPV-дронів камікадзе з кумулятивними зарядами.
— Це в основному через FPV-дрони ставимо, бо вони на ці камікадзе вішають настільки сильні кумулятивні заряди, що пробивають будь-яку броню. А цей додатковий захист, що ми зараз наварюємо, дозволяє розсіювати кумулятивний струмінь. Заряд спрацьовує на відстані 30‒40 сантиметрів від броні — і тоді вона витримує, — пояснює він.
Військовий розповідає, як від потужного вибуху затриманого екраном заряду FPV-дрона уламок влучив просто в триплекс і майже пробив його наскрізь. Якби удар прийшовся прямо в броню, то жодних шансів витримати удар не було б.
Натомість заступник командира батальйону з позивним «Пасічник» відгукується про захисні надбудови на М113 менш схвально, вважаючи, що вони лише додають ваги та можуть заважати руху бронетранспортера у густих лісопосадках.
— Найкращий захист — це РЕБ. А якщо оптоволокно працює, то і він не допоможе. Чого чекати від цього екрану, якщо на заряді FPV-дрон стоїть контактний детонатор, а кумулятивний струмінь все одно йде на броню і може її пробити? — риторично питає він.
Він розповідає, що раніше захисні решітчаті екрани зі встановлених ребром сталевих смуг призначалися проти зарядів РПГ і справді були ефективними. Натомість проти потужних кумулятивних зарядів FPV-дронів захисні решітки у переважній більшості випадків безсилі.
«Вся загвоздка тільки із запчастинами»
М113 дуже зручні в ремонті, мають легкий доступ до двигуна. Чимало дрібних поломок можна полагодити власними силами неподалік від передової — достатньо мати досвідчених механіків, інструменти й обладнання та запчастини. А натягнути гусеницю, що злетіла з котків від вибуху протипіхотної міни взагалі можна просто в полі.
— Якщо краєм «гуслі» наїхати на протиопіхотну міну, вибух може вибити одне з кріплень — ми їх називаємо «біноклями». Коли вилітає один «бінокль», то може злетіти вся «гусля». Але якщо є запасне кріплення, то його дуже легко замінити. Поставив, молотком вдарив, затягнув — і можна їхати далі, — каже Олександр.
З пошкодженнями від вибухів протитанкових мін складніше, оскільки вибух пошкоджує котки. «Емку» з такими «пораненнями» доводиться відтягувати за 15‒20 км від лінії фронту для стаціонарного ремонту.
— Якщо це протитанкова міна, то, відповідно, будуть якісь пошкодження опорних котків. Але і тут заміна доволі елементарна — під’їхали, відкрутили, нове закрутили — і все. Дуже все просто, елементарно — як на машині колесо замінити. Домкрат поставили, підняли, зняли, поставили й все, — пояснює комвзводу техпідтримки.
Найбільша проблема виникає хіба що з наявністю необхідних деталей. Він розповідає, що один із пошкоджених ще навесні 2024 року бронетранспортерів через відсутність запчастин вдалося відправити на ремонт лише у грудні.
— Вони дуже легкі та практичні в ремонті. А от із запчастинами часто виникає проблема, тому що доводиться чекати потрібні деталі з-за кордону. Їх везуть з Голландії, Іспанії, Америки. Тому вся загвоздка тільки із запчастинами — якщо вони будуть, ремонтуватимемося швидко, — стверджує Олександр.
«Вивозили навіть 40 бійців на одній машині»
Стандартна місткість М113 — 8 бійців десанту, однак за потреби бронетранспортер може взяти на борт й утричі більшу кількість людей. «Тайсон» згадує, що на «емці» доводилось вивозити з передової аж 24 солдат.
— Але 24 — це коли зовсім битком уже. Хоча були випадки, коли вивозили навіть 40 бійців на одній машині. Тоді вже, звичайно, не лише всередині, але і ззовні на броні сиділи. Ставали і підбирали, бо людям дуже важко буває йти на багато кілометрів, особливо по багну — коли велика болотність і в’язкість ґрунту, — розповідає «Тайсон».
По багну «емка» йде чудово, хоча є певна залежність від типу встановлених на конкретній машині гусениць — з гумовими накладками чи з наявністю спеціальних «ґрунтозачепів» з обох боків «гуслі». На це звертає увагу «Пасічник», показуючи на гусениці двох сусідніх М113.
— Ось тут стоїть «гусля» з гумовими подушками без «ґрунтозачепів», тому в багні вона гірше керована. А ось тут є бічні «ґрунтозачепи», які забезпечують краще зчеплення. Тому на потужну машину краще ставити ось таку «грязьову» гусеницю — так звану «болотянку», — пояснює він.
Гусениці з суто гумовими накладками, зауважує військовий, дуже добре показують себе на твердому ґрунті та на асфальті, натомість на багнистій чи болотистій місцевості краще ставити саме ось такі гусениці з «ґрунтозачепом».
В цілому ж бронетранспортери М113, як і танки Leopard, показали себе дуже добре. Бійці 33 окремої механізованої бригади відгукуються про них переважно схвально. Вони зазначають, що за можливості гарного технічного обслуговування та наявності запчастин ці не нові вже іноземні бронемашини цілком спроможні ефективно виконувати всі передбачені для них бойові завдання.
Джерело: Інформаційне агентство АрміяInform
2025-01-30 06:35:00
