БТР VAB: як французька техніка рятує українську піхоту на передовій. Репортаж АрміяInform

155 окрема механізована бригада ЗСУ «Анна Київська» виконує бойові завдання на Покровському напрямку. Смуга відповідальності бригади — одна з найгарячіших на фронті.

АрміяInform відвідала один з механізованих батальйонів «Анни Київської», на озброєнні якого перебувають французькі БТР VAB. Екіпажі цих бойових машин розповіли про їхні спроможності та переваги, які завдання виконують на передовій, а також про особливості навчання військових у Франції.

VAB швидко доставляє наших піхотинців на позиції

«По суті, французький БТР VAB — це броньована машина переднього краю фронту», — розповідає механік-водій Олександр. Він родом з Волині. У бригаді з серпня 2024 року. Бойові машини надійшли у підрозділи бригади кілька місяців тому.

«Абревіатура бронетранспортера VAB (Vehicule de I’avant blinde) перекладається з французької як «броньована машина переднього краю». Звідси випливає його основне призначення — максимально оперативно доставляти піхотинців до поля бою під прикриттям броні. Наші захисники також використовують машини для евакуації поранених, підвезення провізії, води та навіть боєприпасів.

До слова, у десантному відділенні машини можуть розміститися до 10 осіб, без урахування екіпажу — механіка-водія та кулеметника. Десантне відділення доволі містке всередині, сидіння м’які, тож створено комфортні умови для десанту. Працює система зв’язку з екіпажем та десантом для комунікації.

Завдяки великій швидкості та маневреності можна втекти від ворожих дронів

Загалом машина непогано себе показує під час бойових виїздів на передову, хоча VAB виготовлено у 70-х роках минулого століття. Серед переваг БТР хороша прохідність по мокрому полю та болоті. Крім того, машина здатна долати невеликі водні перешкоди за допомогою двох керованих водометів.

Бували ситуації, коли машина долала місцевість просякнутою «дротяною путанкою». Тоді намотало колеса, вісь та кардан. Але це не зупиняло ходову частину. Що цікаво, хлопці-танкісти розповіли, що якось їхній танк так намотало дротом, що машина далі вже не поїхала.

Коробка автомат. Двигун Renault. Вага до 13 тонн. Запас ходу до 1000 км. Французька машина маневрена плюс дуже швидка, наприклад по трасі може розвинути швидкість до 100 км/год. Навіть по ґрунтовці БТР рухається до 80 км/год. Ці технічні характеристики насправді значно збільшують шанси втекти від атаки ворожих FPV-дронів.

Швидкість машини ще й важлива тому, що треба доставляти поранених хлопців до стабілізаційного пункту. Це треба робити якомога оперативніше, життя наших побратимів — на вагу золота.

Працюємо від ворога на відстані 200-500 метрів

БТР оснащений великокаліберним кулеметом Browning M2, який прикритий бронещитом. Кулемет встановлений у передній частині бронетранспортера над відділенням управління машини. Зсередини відкривається люк, військовий стає в повний зріст і вже може вести вогонь.

Кулемет доволі ефективний проти піхоти, різних укріплень, неброньованих та легкоброньованих цілей противника. Ефективна дальність стрільби з кулемета становить до 2000 метрів.

Бойові виїзди та доставка десанту на передній край — це завжди небезпека. Ворог чатує на нас. Тому для вогневого подавлення противника застосовуємо Browning. З досвіду роботи — це доволі серйозна зброя, яка непогано «прошиває» позиції рашистів.

Як ми зазвичай працюємо: є команда на виїзд, вирушаємо майже на світанку, коли ще «сіра погода». У той момент противник якраз проводить ротацію свої «фпвішок», переходить з телевізорів та денні. Залежно від бойової обстановки, погодних умов та ділянок на місцевості доставляємо піхоту практично на позиції. Це може бути дистанція навіть 200-500 метрів до ворога.

Витримує удари від осколків мін

Бронетранспортер має зварний корпус з листів броньованої сталі, який забезпечує захист від вогню легкої стрілецької зброї та уламків снарядів.

VAB додатково оснащено розкладною антидроновою сіткою для протидії російським FPV-дронам. Крім того, машина обладнана засобом РЕБ.

Буквально днями сусідній БТР з нашого підрозділу атаковано мінометним вогнем. Посікло броню по бортах, але корпус витримав. Машина не зупинилась та виконала завдання до кінця. Хлопців всередині трохи приглушило, але все ок.

На щастя, ще не доводилось випробовувати на міцність французькі БТР від ударів з повітря, зокрема зі скидів з FPV-дронів та атак із дронів-камікадзе. РЕБ включаємо як тільки висуваємось в район передової.

Що цікаво, у VAB стоїть система самопідкачування коліс. Також у кожному колесі БТР додатково встановлено резину, яка працює за принципом подушки. Якщо колесо пробило осколками, ця подушка дозволяє і далі рухатися машині, без зупинки, що дуже важливо під час ворожих обстрілів.

У нас були випадки, коли одне колесо було пробито, але БТР самостійно покинув позиції на передньому краї. Фактично 50 км машина проїхала на пробитому колесі, при чому рухалась зі швидкістю 40 км/год. Ця технічна особливість врятувала екіпаж машини, і десант, і сам БТР.

Про підготовку у Франції

Франція стала першою країною, яка повністю підготувала й оснастила зброєю та військовою технікою цілу бригаду ЗСУ. Нею стала 155 окрема механізована бригада ЗСУ «Анна Київська».

Багато зараз в інтернеті різної інформації та спекуляцій щодо нашого навчання у Франції. Потрібно сказати людям правду. Нас готували дуже добре. Навчання тривало 1,5 місяця у східному регіоні Франції — Гранд-Ест. Підготовка механіків-водіїв велась фактично з азів. Це тактико-технічні характеристики, оснащення і бойові можливості БТР VAB.

Після теорії — практичні заняття з водіння машин по трасі, важкодоступних ділянках місцевості, долання водних перешкод, доставка та висадка десанту на великій швидкості вдень та вночі, завантаження та розвантаження БК.

Навчались проводити легкі «ремонтні маніпуляції». Бувають різні ситуації, тож потрібно вміти лагодити техніку.

Вивчали можливості кулеметів Browning M2, вели стрільбу з них по різних цілях, на місці та під час руху машин. Вражали рухомі і не рухомі ростові фігури, якісь укриття.

Скажу від себе, для кращої ефективності треба більше часу для підготовки. Півтора місяця — це небагато часу, як здається. Звісно ж, французькі інструктори викладались на всі 100 відсотків. Пояснювали все на пальцях, намагались максимально багато передати нам, слухачам, навчальні матеріали.

У французів все чітко по плану та інструкцій. Діалоги на тему російсько-української війни з ними велися постійно, деколи і сперечатись доводилось. У них як заведено: їхній підрозділ ніколи не вступить в бій, якщо не буде переваги більше як один до трьох.

Я їм пояснював: кажу, в Україні, під час наступу російських військ у ЗСУ такої розкоші немає і навряд чи колись буде. Включав відео і показував, як наступає ворожа піхота механізованою технікою, скільки техніки використовує противник тільки на одній ділянці фронту і так далі. Пояснював, що у росіян значно більше живої сили та бойової техніки.

У Франції жили в модульному містечку на полігоні. Спальні приміщення були розбиті по секторах. Житловий блок на 12 осіб, поруч будиночок з туалетом, душем, умивальниками та пральними машинками. Їдальня знаходилась на однаковій відстані від житлових будинків різних секторів.

Харчування, спортзали, можливості для відпочинку, словом, французи організували для українців просто чудові умови для навчання та дозвілля. Дякуємо їм за все!”, — додає механік-водій Олександр.