Тактика «Ходячих мерців», або Чим зупиняють ворога під Покровськом. Репортаж АрміяInform з Донеччини

Про важливість БПЛА «Мавік» на фронті, його бойові спроможності, як знищуються малі штурмові групи противника та які втрати несе ворог на Покровському напрямку АрміяInform розповів командир відділення безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем «Хижаки висот» 59 окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка Олександр.

Олександр з Вінницької області. Вже понад 5 років в армії. У бригаді розпочинав розвідником у звичайному піхотному підрозділі. Під час операції Об’єднаних сил виконував завдання на безпілотниках.

З початком широкомасштабного вторгнення рф, бригада відбивала наступ окупантів на півдні України, на Херсонщині. Має великий досвід пілотування та завдавання ударів по противнику з різних БПЛА на різних ділянках фронту російсько-української війни. Зараз на Донбасі знищує ворога.

Аеророзвідка та завдання ударів

«Використання «Мавіків» на фронті — сьогодні вкрай актуальна потреба, насамперед в питаннях ситуаційної обізнаності та контролю над обстановкою на полі бою.

Це розвідка позицій противника на передньому краї плюс глибина його бойових порядків до 12 км. За допомогою безпілотників визначаються місця розташування живої сили та вогневих засобів рашистів, корегується вогонь артилерії та завдаються удари по ворогу скидами бойових частин.

Командування визначає пріоритетні цілі для ураження і дає вказівки на бойове застосування, наприклад бригадній артилерії: розрахункам гармат, самохідних артилерійських установок та мінометів. Також це можуть бути та екіпажі FPV-дронів. Ворога знищуємо залежно від типу цілей та відстані до неї.

Безпілотник має хорошу оптичну камеру, яка дозволяє знімати якісне відео з висоти до 6 км та передавати його на пульт оператору, а тепловізор може стежити за ситуацією вночі.

Ударні спроможності

Оптимально «Мавік» може нести 600 грамів бойової частини, може і більше, звісно. Все, що вище, йому вже важко дається. Мотор перегрівається та інколи він може просто впасти.

По скидах. Чіпляємо все, що може вбити окупантів. Зараз формат боєкомплекту дуже різноманітний: гранати, ВОГи, комбінативні скиди, термобари, «зажигалки», фугаси та осколочно-фугасні.

Зазвичай по живій силі противника використовуємо осколкові снаряди, по інших цілях — фугасні і кумулятивні скиди. Все залежить від бойового завдання та характеристики цілей, які треба вразити.

Якщо потрібно зупинити малі штурмові групи противника, то використовуємо, звісно ж, осколкові скиди. Щоб завдати максимально ураження ворогу та унеможливити його подальший наступ. Якщо є укриття, можна фугасами розібрати. Бліндаж накритий якоюсь деревиною, тоді можна занести «зажигалку».

А якщо знайшли у ворога польовий склад з боєприпасами, можна скидати кумулятив, «зажигалку» чи фугас, щоб його рознести. Під кожне бойове завдання має бути заздалегідь підготовлена бойова частина.

«Тактика ходячих мерців»

На Покровському напрямку рашисти використовують тактику малих штурмових груп. Щодня окупанти збираються в якійсь точці на місцевості, першими йде група з 5-7 осіб, озброєні автоматами без БК. Намагаються просуватися до лісопосадки, щоб зайняти вигідні для себе позиції.

Ми це все бачимо, ведемо спостереження за ними. На етапі скупчення противника завдаємо ударів по них. Половина рашистів знищується відразу, інші з пораненнями тікають по сторонах та відстрілюються. Але не довго. Дуже часто самі рашисти вбивають себе гранатами, інші «ходаки» з пораненнями повзуть та вмирають від масової кровотечі.

Нам це нагадує сюжетні картинки з топового американського постапокаліптичного телесеріалу «Ходячі мерці». Тому ми деколи й порівнюємо рашистів з «ходаками» з цього серіалу, які беззмістовно тиняються по місцевості та «остаточно» вмирають від куль головного героя — поліцейського Ріка Граймса та його людей.

Що цікаво, інша штурмова група рашистів наступає по трупах своїх людей. Пораненим ніхто не допомагає і тим паче ніхто не евакуйовує з поля бою. Смертники-камікадзе лізуть далі, а ми продовжуємо «заземляти» окупантів.

Бувають дні, коли екіпаж «Мавіка» виконує лише розвідувальні завдання. Нам «нарізають» конкретний район місцевості, вилітаємо та ведемо спостереження. У сучасних умовах важливо збільшити тривалість польотного завдання. Для цього додатково прикріпляємо акумуляторну батарею.

«За 4 дні бойового чергування знищуємо до 60 рашистів»

Зазвичай на бойове чергування заступаємо на 4 дні. Це оптимально для інтенсивної бойової роботи, та й за ці дні інша зміна може виспатись, зайнятись поточними питаннями та відновитись.

Наші позиції знаходяться відносно недалеко від лінії фронту, в замаскованих укриттях. Так, щоб ворог не виявив наше місцезнаходження. Ми — для рашистів — велика здобич, тому вони нас шукають цілодобово. Так само і ми шукаємо позиції їхніх екіпажів FPV-дронів та «Мавіків». Це свого роду «контрдронова боротьба».

У дні бойової роботи, коли працюємо з «Мавіків» скидами, нам вдається знищувати (уражати) до 60 окупантів. Це разом з пораненими, які, звісно ж, не виживають. Йдеться лише про один екіпаж «Мавіка». Є ще інші БПЛА батальйону безпілотних систем «Хижаки висот». Вони також щоденно «нарізають» рашистів.

Якщо говорити про екіпажі FPV-дронів, їм зазвичай, вдається більше знищувати ворога. Адже їхній функціонал — тільки завдавання ударів по противнику. Наш же екіпаж паралельно займається аеророзвідкою.

Плюс якщо говорити про комплексне ураження противника усіма засобами ураження батальйону «Хижаки висот» разом з артилерією та піхотними підрозділами бригади цілком реально знищується приблизно 300-400 живої сили противника. І це всього за чотири дні чергування. Це в «лайтовому» режимі роботи, без особливих напрягів.

Уражаються танки, артсистеми, інша важка бронетехніка противника.

Якось вночі залетіли в глибину бойових порядків рашистів, десь до 3-4 км. Виявили танк, він був добре замаскований. «Спалили» його гармату, яка виглядала. Скинули координати цілі нашим артилеристам і все. Вже трохи пізніше, зранку, знову облітали цей район, запримітили, що цей танк догорає.

Або даємо координати нашому «нічному бомберу». «Баба Яга» вже атакує скидами ворожу техніку. Цікава робота в межах контрбатарейної боротьби. Ворог завдає ударів з артилерії, спрацьовують наші «засічки». Виявлено артсистеми в якомусь районі місцевості, «Мавік», який виконує завдання в повітрі, вирушає в заданий район та передає вже точні координати ворожої артилерії. Це може бути «самохідка», міномети, причіпна артилерія рф.

Тобто координація зусиль та взаємодія між різними підрозділами на війні — ключовий момент.

Засоби РЕБ не завжди рятують техніку росії

РЕБ — це проблема для нас. Але не завжди. Розповім одну історію. Якось поблизу переднього краю противника виявили колону бронетехніки. рашисти планували здійснити штурм наших позицій з допомогою МТЛБ.

Завдання нам — знищити першу одиницю техніки. Ми підлетіли трохи ближче, візуально побачили на «мотолизі» стояв пристрій РЕБ. Підлітаємо ще ближче, спостерігаємо: РЕБ або не робочий, або вони просто його не включили. Тоді перший скид пройшов поруч з МТЛБ, другим вже було пряме попадання. Машина загорілась, з неї повибігали окупанти. Далі вже приєдналися наші FPV-дрони, які добили ворога та техніку. Інші машини противника розвернулись і помчались назад. Наші «фпвішки» на ходу там їх «розбирали», їм набагато легше під час руху атакувати цілі.

А якщо РЕБ рашистів працює, тоді треба швидко підлетіти, «відзняти» картинку, щоб ворог не встиг включити подавлення сигналу та вийти на безпечну відстань від нього. Або просто минаємо його, будь-який засіб РЕБ має дальність застосування, це може бути 300 або 400 метрів.

Найважче в роботі екіпажу «Мавіка» — це знайти добре замасковані позиції піхоти, мінометне чи артилерійське гніздо рашистів. Противник вчиться та удосконалюється також. Є розуміння, що не знищені вчасно ворожа техніка чи скупчення живої сили — це можливі потенційні втрати наших підрозділів.

Тому тільки пильність, концентрація та досвід. Екіпаж має постійно розвиватися та вчитись «випереджати» логіку окупантів. Бути хитрішими, придумувати нові тактичні способи ураження противника.

Як погода впливає на роботу «Мавіка»

Якщо дощ дуже сильний, ми не працюємо, адже борт можна банально затопити. Він просто в небі «коротне» і все — не буде боєздатного безпілотника. Якщо туман, якась димка, то літаємо однозначно. Але в цих умовах важко орієнтуватися, ти далеко не бачиш, куди летиш, по «фронту» орієнтуєшся.

Борт повертається, його треба витирати від вологи та сушити, на заміну летить вже інший «мавік». Спостереження за противником 24/7, ми не можемо собі дозволити просто відпочивати. У цей час ворог може наступати штурмовими групами”.