Вже недостатньо бути просто пілотом дрону: інтерв’ю з командиром загону БпЛА Тайфун

У 2024 році вже очевидно, що безпілотники назавжди змінили сприйняття та спосіб ведення бойових дій. І попри усе зло, яке принесла із собою Росія, здійснивши вторгнення в Україну, саме російсько-українська війна стала місцем випробування нових безпілотних технологій.

Одним з яскравих прикладів змін в українській армії навколо теми БпЛА є Окремий загін безпілотних систем спецпризначення Тайфун, бійці якого наразі служать на Покровському та інших напрямках, де відбивають російську навалу.

За плечима підрозділу Тайфун, зокрема, знищення російського комплексу Борисоглєбськ-2, вартість якого складає близько $200 млн.

Про те, якими є особливості дронової війни на Покровському напрямку, як відбувається підготовка операторів БпЛА у підрозділі та які майбутні перспективи розвитку безпілотних технологій – Факти ICTV поспілкувались із командиром підрозділу Тайфун Михайлом Кмитюком із позивним Майкл, який почав свій військовий шлях ще у 2015 році кулеметником.

– Чим ваш загін безпілотників Тайфун відрізняється від інших підрозділів? Зрозуміло, що ви ведете розвідку та нищите окупантів скидами та FPV-дронами, але чи є інші особливості вашого загону, як у окремого підрозділу?

– Основними відмінностями загону безпілотних систем Тайфун є технологічний підхід і постійне навчання. Також це технологічна гнучкість, оскільки ми постійно працюємо із сучасними дронами, а також модифікуємо їх під специфічні завдання.

Наші бійці мають технічні знання та навички, які дозволяють не лише експлуатувати дрони, а й удосконалювати їх — наприклад, збільшувати радіус дії, вантажопідйомність чи захищати їх від РЕБ.

Крім того, здійснюється оперативне навчання: ми швидко адаптуємося до нових викликів і змінюємо тактику відповідно до ворожих контрзаходів. Навчання часто відбувається безперервно, і це включає як пілотування, так і аналіз розвідувальної інформації.

Наші підрозділи – це середовище, в якому також поширені інновації та імпровізація. Тут активно впроваджуються нові ідеї. Ми використовуємо не лише стандартні військові дрони, але й цивільні платформи, які модифікуємо під бойові завдання. Наприклад, переобладнання FPV-дронів на ударні чи застосування дешевих і масових дронів для імітації атак. Ми часто експериментуємо з нестандартними рішеннями, наприклад, створюємо фальш-цілі.

Також здійснюється робота у тісній взаємодії з іншими суміжними підрозділами. Ми не діємо ізольовано. Наш підрозділ є “очима” і “ударною рукою” для бригад, яким допомагаємо.

Від точності наших даних чи ударів залежить успіх суміжних операцій. Завдяки цьому ми часто стаємо ключовим елементом у спільних місіях.

Окремим елементом є вузька спеціалізація загону, оскільки наш підрозділ несе відповідальність за високоточні та технологічно складні завдання. Це відрізняє нас від загальних підрозділів піхоти чи артилерії. Наприклад, ми можемо не лише знищувати ворога, а й займатися довготривалим моніторингом конкретних об’єктів, виявленням техніки, ворожих складів чи командних пунктів.

– Хотів з вами поговорити про фронт. Покровський напрямок – найгарячіший і на ньому українські війська чинять найзапекліший спротив росіянам. В контексті служби вашого загону, чим відрізняються дії РФ на Покровському напрямку від інших напрямків – у питанні таких засобів, як РЕБ, дрони. Або ж тут росіяни більше посилюють бронетехніку від ударів FPV?

– На Покровському напрямку дії російських військ мають свої особливості, зокрема в контексті застосування РЕБ, дронів і бронетехніки. Це пояснюється як важливістю цього напрямку, так і специфікою місцевості та завдань, які ставлять перед собою росіяни.

Ключові відмінності, які можна виділити це, наприклад, інтенсивність застосування РЕБ. Саме на Покровському напрямку росіяни активно використовують засоби радіоелектронної боротьби. Їхнє завдання — глушити сигнали GPS і канали управління дронами, створюючи проблеми для як FPV-дронів, так і розвідувальних коптерів.

Особливо на цьому напрямку помітно підвищену активність у придушенні сигналів на великих відстанях, що вимагає від українських військ або ретельної підготовки маршрутів для дронів, або використання “автономних” режимів.

З іншої сторони, робота російських РЕБ часто має обмеження, оскільки свої ж підрозділи страждають від дезорієнтації через придушення сигналів.

Щодо протидії FPV-дронам, то росіяни значно зміцнили оборонні позиції, зокрема засобами протидії FPV-ударам. Так, вони активно використовують протидронові сітки на бронетехніці, які суттєво зменшують ефективність ударів дронів-камікадзе.

Водночас посилена броня та установки із захистом критичних вузлів (наприклад, двигунів і боєкомплекту) також стають стандартом.

На відкритій місцевості влаштовуються імітаційні цілі (підроблена техніка), але досвідчений пілот відрізнить при виявленні.

Також росіяни використовують власні безпілотники. У них зросла кількість розвідувальних дронів, які використовуються для коригування вогню артилерії. Вони часто працюють у парі, що ускладнює їх знищення.

Окремо варто зазначити, що на Покровському напрямку росіяни значно посилили застосування бронетехніки, особливо в спробах проривів ліній оборони. Використовують старі моделі Т-72 із додатковим захистом. Однак бронетехніка часто стає жертвою українських FPV-дронів, що змушує росіян діяти обережніше або укріплювати машини проти таких атак.

Варто врахувати і залежність від місцевості, оскільки на Покровському напрямку багато рівнин, посадок та відкритих полів. Це сприяє активному використанню дронів обома сторонами. Відкритий простір дозволяє проводити ефективну розвідку, але також ускладнює приховування техніки та піхоти від атак.

Загалом, на Покровському напрямку спостерігається інтенсивне поєднання сучасних засобів боротьби – РЕБ, FPV-дронів, ударної та розвідувальної техніки, а також техніки і бронетехніки.

Основна відмінність полягає в масштабах і координації зусиль, адже цей напрямок є стратегічно важливим.

– Очевидно, що сьогодні росіяни все ж просуваються вперед значно швидше, ніж ще рік тому. Якщо спробувати сформулювати коротко, якими є головні фактори, що впливають та визначають перебіг бойових дій на Покровському напрямку? Або ж загалом, на цьому етапі війни.

– Головні фактори, які визначають перебіг бойових дій на Покровському напрямку та загалом на цьому етапі війни, можна поділити на кілька ключових категорій:

Наприклад, зміна тактики РФ – це мабуть перший з основних факторів. Росія адаптувала свої дії, роблячи акцент на малих штурмових групах, які намагаються проривати українську оборону малими ділянками, концентруючись на виснаженні оборонців.

Росіяни посилено використовують техніку при необхідності, а також мають артилерійську перевагу, яку інтенсивно застосовують. Окупанти продовжують робити ставку на масоване використання артилерії, часто ігноруючи втрати серед особового складу.

Сучасна війна фактично перетворилася на війну на виснаження, де важливу роль відіграють запаси боєприпасів, швидкість їхнього постачання та точність ударів.

Особливістю є й інтенсивність застосування РЕБ. На жаль, засоби РЕБ у росіян значно ускладнюють роботу українських дронів, зменшують ефективність коригування артилерійського вогню та розвідки. Це створює необхідність для наших підрозділів знаходити нові технічні рішення — наприклад, перехід на анти-РЕБ системи зв’язку чи автономні дрони.

Важливою є і роль логістики та ресурсів, оскільки здатність росіян вести інтенсивний наступ зараз значною мірою залежить від великих людських ресурсів, які вони продовжують залучати за рахунок мобілізації. А мобілізаційний ресурс у них достатній.

Водночас російські війська використовують масовий тиск “людськими хвилями”, покладаючись на чисельну перевагу, але їхня мотивація залишається низькою.

Також сьогодні Росія масово використовує розвідувальні дрони. Водночас Україна утримує технологічну перевагу в FPV-дронах, які активно знищують техніку та позиції ворога. Ми потроху переходимо в стадію дронових дуелей, коли обидві сторони намагаються знищити розвідувальні або ударні дрони противника.

Насамкінець, місцевість на Покровському напрямку сприяє відкритим бойовим зіткненням, але з приходом зимових умов бойові дії ускладнюються, оскільки болото, сніг і холод уповільнюють маневреність техніки та піхоти.

– Про технології. За цю війну ми побачили чимало певних геймченджерів в озброєнні. HIMARS, морські дрони, КАБи, які Росія модифікувала з звичайних ФАБів. Яку сьогодні роль у цьому посідають безпілотники? Як вони змінили бачення війни в українських високих військових штабах і на Заході?

– Безпілотники стали революційною зміною цієї війни, кардинально змінивши як тактику ведення бойових дій, так і стратегію вищого військового керівництва України і країн Заходу.

Їхній вплив можна розділити на кілька ключових аспектів. Ніхто не міг подумати у 2022 році, коли все починалось, що фактично в 2024 році у нас дрони відіграватимуть ключову роль у цій війні.

Сьогодні безпілотники виконують роль розвідки в реальному часі, що є критично важливим для збору інформації. Вони також надають миттєву ситуаційну обізнаність: інформацію про позиції ворога, пересування техніки, логістику тощо.

Крім того, артилерія, яка працює з коригуванням від дронів, має значно вищу ефективність (зниження витрат боєприпасів і точніші удари).

Не менш важливим є і безпосередні атаки FPV-дронами, оскільки ці безпілотники сьогодні перетворились на ефективну та дешеву зброю для знищення бронетехніки, укріплень і живої сили. Російські танки та БМП зазнають втрат від дронів, які можуть діяти автономно або в складі ударних груп.

Окремо варто зазначити роль таких унікальних інструментів, як морські дрони, які поставили під загрозу російський флот і ключові об’єкти в тилу, такі як Кримський міст. Завдяки ним Україна створила асиметричну перевагу, компенсуючи відсутність власного великого флоту.

Сьогодні дрони змінили бачення війни в українських штабах. Трансформація доктрини по факту відбувається, триває технологічна війна і українська армія зрозуміла, що сучасна війна — це війна дронів, сенсорів і цифрових систем.

З’явилися нові підходи, зокрема створення спеціалізованих підрозділів дронів, відбулась інтеграція дронів у всі рівні командування.

На відміну від початкових обмежених операцій із безпілотниками Bayraktar TB2, Україна почала використовувати тисячі дешевих і масових дронів для тактичних завдань. Це свідчить про масовість та можливість масштабування таких засобів.

Крім того, дрони дозволяють нижчим ланкам командування діяти більш автономно, оскільки доступ до оперативної розвідки став швидшим і легшим.

Україна стала одним із прикладів гнучкого застосування нових технологій, швидко вивчаючи слабкі місця ворога (наприклад, російський РЕБ) і знаходячи рішення.

Оператори дронів тепер мають важливе значення на полі бою, що змінило пріоритети підготовки військових. Українські штаби почали активно інтегрувати цивільних фахівців у підрозділи.

Українська концепція масового застосування дешевих дронів стала уроком для багатьох армій світу. Тепер країни Заходу роблять акцент на розробці малих і простих у використанні дронів, які можуть застосовуватися у великих кількостях.

Сучасні технології дозволили зробити війну більш “доступною”, оскільки відносно недорогі дрони дають змогу ефективно протистояти більшим противникам.

Крім того, використання дронів змусило всі сторони постійно змінювати тактики: від створення ефективних РЕБ до пошуку шляхів обходу цих систем.

В Україні безпілотники стали символом технологічної адаптації, змусивши і наші штаби, і Захід переглянути традиційні підходи до війни. Ця війна — перша в історії, де безпілотні системи використовуються з такою інтенсивністю, і вони вже змінили обличчя глобального воєнного ландшафту.

– Росіяни останнім часом все частіше використовують дрони на оптоволокні, що унеможливлює придушення цих БпЛА РЕБом. Крім того, дає кращу картинку. Які мінуси та переваги у цих безпілотників і чи використовують, або планують використовувати українські війська таку технологію для дронів?

Використання дронів з оптоволоконним управлінням має свої переваги та недоліки.

До переваг таких дронів можна віднести незалежність від РЕБ, оскільки управління здійснюється через фізичний кабель, що повністю виключає можливість придушення чи перехоплення сигналу РЕБ. Це забезпечує надійність навіть у зонах з інтенсивним використанням засобів РЕБ.

Також це висока якість передачі даних, оскільки оптоволокно дозволяє передавати високоякісне відео без затримок і втрат сигналу. Це є важливим чинником для розвідки та високоточних ударів.

Тоді як радіосигнали дронів, які працюють через стандартні канали, можуть бути виявлені чи перехоплені, оптоволокно може забезпечити повну секретність.

Втім до недоліків дронів на оптоволокні можна віднести обмежений радіус дії, оскільки зазвичай довжина кабелю обмежується декількома кілометрами. Як правило, це до 10 км в ідеальних умовах. Це знижує ефективність для дальніх розвідувальних чи ударних місій.

Крім того, у складній місцевості – наприклад, ліс чи гори – кабель може заплутатися чи пошкодитися, обмежуючи маневреність дрона.

Треба розуміти що оптоволоконний кабель легко перерізати чи пошкодити, що виводить дрон з ладу. Його наявність додає ризик виявлення операторів чи базової станції.

Окремим моментом є й складність транспортування та розгортання, оскільки використання довгого кабелю потребує спеціального обладнання для його укладання, що збільшує час підготовки до запуску.

Йдеться і про додаткові витрати на спеціалізоване оснащення, оскільки такі дрони мають відносно високу вартість, якщо порівнювати зі стандартними бездротовими дронами. Цей фактор може обмежувати їх масове використання.

Додатковою особливістю є й те, що такі дрони не можуть працювати через фізичне обмеження довжини кабелю, що зменшує їх здатність виконувати стратегічну розвідку.

На сьогодні українські війська ще не застосовують цю технологію масово і основною причиною такого обмеженого використання є специфіка задач, на кшталт того, що українські БпЛА здебільшого працюють на великих відстанях та висотах, що знижує ефективність оптоволокна.

Водночас для локальних завдань, як-от точкові удари чи ближня розвідка, FPV-дрони є ефективнішими через простоту та мобільність.

– Усі знають про ефективність застосування повітряних безпілотників та морські дрони. Водночас ми бачимо все більше саме наземних дронів. Це можуть бути маленькі безпілотники, що несуть по декілька протитанкових мін, а можуть бути значно більші, які здатні евакуювати пораненого бійця з поля бою. Якою ви бачите роль наземних дронів зараз і у майбутньому?

– Наземні дрони — це новий і перспективний інструмент на полі бою, який лише починає демонструвати свій потенціал. Їхня роль у сучасній війні швидко зростає, і вони мають всі шанси стати важливим елементом майбутніх бойових операцій.

Поточна роль наземних дронів у війні передбачає виконання таких функцій, як логістика і забезпечення, що у майбутньому стане питанням №1. Наземні дрони можуть автоматично доставляти боєприпаси чи інше спорядження в окопи чи важкодоступні місця.

Їх можна використовувати в умовах, коли повітряні дрони піддаються значному ризику через системи РЕБ або ППО.

Крім того, вже тестуються дрони-роботи, які здатні евакуювати поранених з поля бою. Питання стоїть у їх практичному застосуванні. Це знижує ризик для медиків і дозволяє швидко надавати допомогу в зоні активних бойових дій.

Деякі наземні дрони здатні встановлювати протитанкові міни або доставляти інженерні заряди до укріплень противника. І це сьогодні вже практично застосовується!

Також наземні безпілотники з малим профілем важко помітити ворогу, що робить їх ідеальними для прихованої розвідки.

Оснащені сенсорами, вони можуть працювати там, де небезпечно використовувати людей чи повітряні дрони (наприклад, у міських боях або густих лісах).

До переваг наземних дронів можна віднести меншу вразливість до РЕБ і на відміну від повітряних дронів, наземні платформи не так сильно залежать від радіозв’язку й менше піддаються перехопленню чи знищенню.

Крім того, вони більш стійкі до погодних умов і можуть ефективніше діяти в умовах поганого сигналу GPS, вітру чи дощу, де повітряні дрони обмежені.

Самі по собі наземні дрони здатні переносити більші вантажі, включно з важкими боєприпасами, інженерним обладнанням чи навіть пораненими.

У них також вища автономність і тривалий час роботи. Наземні безпілотники можуть працювати довше на одному заряді чи паливі, ніж більшість повітряних дронів.

Але є певні виклики та обмеження, наприклад, певна залежність від рельєфу місцевості. Наземні дрони мають обмежену мобільність у складних умовах, таких як болотиста місцевість чи густий ліс.

Вони також повільніші за повітряні дрони, що може бути критичним у деяких ситуаціях. Хоча їх складніше помітити з повітря але можливо, але наземні дрони можуть стати мішенню для піхоти чи артилерії.

У майбутньому наземні дрони можуть працювати у складі штурмових груп із повітряною підтримкою. Наприклад, наземний дрон може доставляти боєприпаси чи відкривати прохід через мінні поля, тоді як повітряні дрони забезпечують прикриття.

Великі наземні дрони стануть важливим елементом автоматизованого забезпечення армій, особливо в тривалих конфліктах чи ізоляції.

Дрони для евакуації поранених або доставки медикаментів і продовольства в складних умовах можуть врятувати багато життів, знижуючи ризик для медиків і цивільних.

Є великий потенціал для майбутнього. Українські інженери мають змогу впроваджувати інновації швидше через пряму залежність від реальних потреб фронту. Це може зробити Україну одним із лідерів у розробці наземних дронів.

Тому можна зробити висновок, що наземні дрони поки що перебувають на етапі активного розвитку, але їхній потенціал величезний. Вони можуть стати ключовими в забезпеченні, розвідці, атаках і навіть гуманітарних місіях. Війна в Україні —це унікальна можливість для тестування цих технологій.

– Інша тема – підготовка операторів БпЛА. Які особливості такого навчання і чому приділяється більше уваги, якщо порівнювати із підготовкою сухопутних чи десантних військ? Умовно кажучи, як добре треба вміти стріляти з автомата і з якою вагою бігати, а де більше присутня підготовка операторів БпЛА, наприклад, робота з планшетом чи в окулярах для FPV-дрона?

– Підготовка операторів БпЛА має суттєві відмінності від традиційної підготовки військових, таких як піхотинці чи десантники, оскільки фокус зроблено на технічній і тактичній складовій роботи з дронами. Пріоритети у тренуваннях розставляються відповідно до завдань, які виконують оператори дронів.

Технічна підготовка є основою навчання. Головна увага приділяється технічному управлінню дронами у складних умовах: під РЕБ, при сильному вітрі, в зоні обмеженої видимості.

Навчання включає тренування польотів у симуляторах та на реальних умовах та знання про специфіку налаштувань апаратури, прошивок, батарей і систем зв’язку.

Також передбачено навички ремонту і модифікації БпЛА, оскільки операторам інколи доводиться самостійно обслуговувати свої дрони, тому їх вчимо як замінити двигуни, налаштувати прошивки, збирати нові платформи тощо.

Елементом технічної підготовки також є і протидія РЕБ, оскільки оператори повинні розуміти, як працюють російські засоби РЕБ, щоб обійти їх. Це включає використання альтернативних каналів зв’язку, маршрути з мінімальною експозицією і орієнтування на місцевості при втраті зв’язку.

Щодо тактичної підготовки, то тут теж низка елементів, зокрема:

• Розвідка і коригування: оператори повинні вміти швидко знаходити цілі та передавати дані артилеристам або командуванню;
• Маскування і мобільність: відпрацьовується маскування на позиціях, швидке переміщення, робота в мобільних групах;
• Ситуаційна обізнаність: Навчання включає аналіз бойового середовища, щоб розуміти, коли і як ефективно використовувати дрони.

Водночас, хоч оператори не є прямими учасниками бойових дій, вони повинні володіти базовими військовими навичками, як то влучна стрільба з автомата. Хоча, звісно, це не основний акцент.

Особливістю є те, що менша увага приділяється до фізичних навантажень, коли ж більше – до техніки. Оператору не потрібно долати великі дистанції з важким вантажем чи вести ближній бій. Фізична підготовка є важливою, але вона не є пріоритетом в тренуваннях. Основний акцент робиться на роботі з технікою — дрони, планшети, радіозв’язок, аналіз відео.

FPV-оператори витрачають багато часу на тренування, відпрацьовуючи маневри, точність і знищення рухомих цілей.

Крім того, варто відзначити навички командної роботи, що також є важливою складовою. У роботі з БпЛА задіяно кілька людей. Успішність місії залежить від чіткої взаємодії між ними.

З розвитком війни підготовка змінюється. Якщо раніше основний акцент був на базових навичках пілотування, то зараз додається протидія РЕБ, модернізація дронів, робота з FPV. Сьогодні просто пілотом бути недостатньо.

– Чи є вікові особливості у підготовці операторів БпЛА? Як опановують дрони умовні військові за 40+ років та 20-річні бійці.

– Вікові особливості в підготовці операторів БпЛА справді є, адже різний вік впливає на швидкість навчання. Однак у багатьох випадках ці відмінності не є критичними, а правильний підхід до підготовки дозволяє успішно адаптувати як молодих, так і старших бійців до роботи з дронами.

Якщо ми говоримо про підготовку молодших операторів БпЛА, а це 20-35 років, то вони краще сприймають нові технології і часто вже мають базові навички роботи з сучасними гаджетами, ігровими консолями чи комп’ютерами, що полегшує навчання управлінню БпЛА.

Вони також швидше адаптуються до роботи зі складними інтерфейсами, наприклад, планшетами чи FPV-окулярами. Також у них вища швидкість реакції, бо молоді бійці мають кращу координацію, моторні навички та швидше ухвалюють рішення, що особливо важливо для FPV-дронів.

Чинником є і фізична витривалість молодих бійців, оскільки вони легше переносять фізичні навантаження, наприклад, підготовку позицій, переміщення з обладнанням, швидку евакуацію.

Також молодші оператори більш гнучкі у навчанні, більш схильні до експериментів і часто швидше засвоюють нові технічні нюанси.

Втім до можливих труднощів підготовки молодших бійців можна віднести недосвідченість у бойових умовах, оскільки молодь може відчувати більший стрес через відсутність життєвого досвіду. Крім того, часто вони мають схильність до ризику, коли можуть переоцінювати свої можливості й діяти імпульсивно.

Якщо казати про особливості підготовки старших операторів, до яких належать військові 40+ років, то одними з ключових переваг є досвід і відповідальність.

Старші військові часто демонструють більш зважений і системний підхід до виконання завдань, що важливо для тривалих операцій, як-от розвідка чи коригування артилерії.

Вони також краще оцінюють ризики, що підвищує виживаність у бойових умовах.

Через їх більший життєвий і військовий досвід, краще проявляється дисципліна і психологічна стійкість – їм краще контролювати емоції під час стресу, уникати паніки тощо.

Їм також притаманні точність і концентрація. Старші оператори часто демонструють високу уважність до деталей, що корисно під час моніторингу відео з розвідувальних дронів або налаштування обладнання.

Щодо труднощів із старшими операторами, то про них можна сказати, що їм складніше опановувати технології, нижча швидкість реакції, а також іноді це фізичні обмеження, які можуть виникати із віком.

Загалом, для молодших бійців важливо робити акцент на дисципліні та відповідальності, вчити уникати ризикованих дій. Їм потрібно давати більше практичних завдань у стресових умовах, щоб навчити працювати під тиском.

Своєю чергою для старших військових варто більше часу приділяти теоретичним поясненням і поступовому переходу до практики та забезпечувати доступ до симуляторів і повторюваних тренувань, щоб сформувати навички роботи з гаджетами. У війні можна використовувати їх досвід для координації молодших операторів або стратегічного планування операцій.

У підготовці важливо враховувати ці вікові особливості, але в обох вікових групах найважливішим фактором залишається мотивація і бажання опановувати нові технології. Без самомотивації не важливо який у тебе вік. Головне – це бажання опановувати нове.

– Є вже крилата фраза, що на війні ніколи нічого не вистачає і все потрібно “на вчора”. Водночас в державі ставились цілі з виготовлення 1 млн дронів, а згодом, як я розумію, цю межу було перетнуто досить швидко. Чи вистачає сьогодні дронів і який взагалі розхід БпЛА на фронті, умовно, за добу?

Чи вистачає сьогодні дронів? На даний момент кількість постачання дронів значно зросла. Насиченість безпілотниками залежить від напрямку фронту.

На більш гарячих ділянках безпілотники втрачаються швидше, ніж їх встигають поповнювати. Рівень забезпечення різний для різних підрозділів.

Кількість операцій із використанням дронів збільшується, що постійно створює дефіцит навіть за умов активного виробництва.

Щодо втрат дронів та їхнього розходу на фронті, то, за різними оцінками, на фронті Україна щодня втрачає до 500-1000 дронів різного типу. Це включає як коптери-розвідники, що є найбільш масовим типом, так і важкі розвідувальні чи ударні дрони, які збиваються ворогом або губляться через РЕБ.

Ну і ми розуміємо що основні причини втрат, це РЕБ і ППО противника. Російські системи радіоелектронної боротьби значно ускладнюють роботу дронів, особливо на насичених ділянках.

Втім варто розуміти, що FPV-дрони спочатку створюються як одноразова зброя. Їхній ресурс — це політ в одну сторону зазвичай.

І в умовах високої інтенсивності бойових дій відбувається постійна розвідка та коригування артилерії, які вимагають великої кількості дронів.

Сьогодні галузь, де дронів не вистачає найбільше, це спеціалізовані безпілотники: важкі ударні дрони, автономні розвідувальні системи, дрони для роботи в умовах сильного РЕБ. Це дорогі вироби, які також одноразового виробництва.

Треба розуміти що це також розхідник. Розвідувальні коптери. Їхні втрати постійно відновлюються, але через високу інтенсивність бойових дій попит залишається великим.

Фото: Окремий загін безпілотних систем спеціального призначення Тайфун