Щедрування та підпал Дідуха: традиції та історія свята Маланки

Після переходу ПЦУ на новоюліанський календар, День Преподобної Меланії відзначають 31 грудня. У народі це свято називають Маланкою або Щедрим вечором, раніше воно припадало на 13 січня.

Як і будь-який інший важливий церковний день, Маланка має свої традиції, і вони тісно пов’язані з історією виникнення свята.

Історія свята

Свято Маланки походить ще з дохристиянської доби. Історія свідчить, що в матері богів Лади була дочка Маланка, яку викрав змій зі срібного терема. Він сховав її в підземному царстві, але її звільнив богатир Беспальчик-Васильчик і одружився з нею. Саме тому наступного дня після Маланки заведено святкувати Василя.

Традиції свята

У Щедрий вечір дівчата ходять по хатах та щедрують. За традицією вони мають переодягнутися в образи міфічних істот – Меланку, Василя та їхніх дружок.

У деяких селах України цього дня готують традиційну святкову страву – кров’янку, яку ще називають Маланка. Щоправда, страва специфічна і сподобається далеко не всім. Також випікають спеціальні хліби Маланки та Василя.

Цікаво, що щедрувати можуть і хлопці, але вони обов’язково повинні бути в масках. Один із них також одягає жіночу сукню, а решта радує натовп. Щоправда, зараз ця традиція змінилася – раніше вона мала міфічну значущість, і тісно пов’язана з релігією.

Щедрувати заведено вранці, і після цього йшли на роздоріжжі спалювати Діда, або Дідуха, – це снопи соломи, що стояли в кутку від Святого вечора до Нового року, потім стрибали через багаття. Це мало очистити від спілкування з нечистою силою.