Зима близько. Перевіряємо бліндажі, готуємо дрова та гладимо котів разом з бійцями 44 ОМБр — фоторепортаж

5 години назад

167 5 хвилин читано

АрміяInform навідалась до бійців 44 окремої механізованої бригади, які воюють на одному з гарячих напрямків, щоб розпитати, як вони готуються до зими та налагоджують побут в умовах постійної небезпеки прильотів.

Чи протікають бліндажі, наскільки заважають миші, як митися в польових умовах і скільки треба заготовити дров на зиму — дізнаєтесь у фоторепортажі АрміяInform нижче.

Польова кухня

Починаємо нашу розмову на польовій кухні — тут збираються поговорити про життя, погладити котів та собак, які прибиваються до позицій, а також приготувати їсти та навіть помити голову.

Нещодавно бійці утеплили її на зиму — клейонки по периметру було достатньо, адже тут майже цілодобово гріє «буржуйка». З кухні є вхід у бліндаж, що додатково робить його теплим та більш захищеним.

— Бліндаж робили ті, хто тут і живе. Нас п’ятеро. Ну, хіба Олег «переїхав», бо він залишився в лісі один у своєму бліндажі. То перейшов жити до нас, — розповідають хлопці.

На запитання, чи не стікає з кухні вниз до бліндажа вода під час дощів або коли сніг тане, вони пояснюють, що колись вона могла на вході збиратися, але все одно знизу все сухо і тепло було.

На початку дня на печі залишають відро з водою, воно так весь день може стояти — щоб при нагоді той, кому треба, міг помити голову або взяти собі води для походу в лазню.

Бліндаж № 1

З кухні спускаємося в бліндаж. З розмови відчувається, що хлопці добряче постаралися, коли будували своє «житло»: висота тут десь 2,3 метра, далі 50 см «накату» і земля.

Показують «опалення» — на зиму вистачає того об’єму, що можна розмістити під однією «нарою». Кажуть, що запаси є і встигають нарубати ще дров.

На запитання, хто рубає, відразу відповідь — всі, хто живе. Роблять це тоді, коли є настрій: «Розумієш, інколи хочеться фізично щось поробити. Так береш сокиру і йдеш колоти дрова».

Підкреслюють, що якихось виняткових речей щодо бліндажа напередодні зими не роблять, адже він і так теплий. Хіба що часто треба відчиняти двері, щоб провітрювати, але загалом дихати нормально.

— Головне — періодично чистити від сажі трубу «буржуйки». Чистимо раз на тиждень, бо взимку інтенсивно палимо, — пояснюють вони.

— Спимо в термухах, узимку може трохи більше «буржуйка» дров бере. Але ми зробили все так, що напередодні зими особливо нічого готувати не треба, — каже боєць Валерій.

Аби уникнути протікання, всюди використовують клейонку. Це взагалі дуже помічна річ у побуті — нею утеплюють також туалет і лазню. Всі решта шпарин задуті монтажною піною, що також допомагає зберігати тепло.

«Фішки» в побуті

Запитуємо «Художника» про якісь особливості побуту, яких немає в інших їхніх побратимів. Він одразу показує нам кухонну шафу, яку зробили з ящика від БК, а також «товкачку» для картоплі з гранатою-наконечником.

Далі нас забирає «Боб» — веде на вулицю і показує імпровізований холодильник. На перший погляд, це просто затиснутий в землю ящик від БК, але це не так.

Технологія, поки не вдарили морози, полягає в наступному: ящик закопують в землю і зсередини оздоблюють фольгованою підкладкою, яка має тримати температуру.

Але для того, щоб забезпечити мінімальну температуру всередині, необхідні пляшки із замороженою водою — їх хлопці заздалегідь «замовляють» у магазині, і забирають, коли вдається виїхати в місто.

Це ще не все з «фішок» саме на цих позиціях. Відходимо з Олегом від кухні, щоб побачити те, про що хлопці самі кажуть — «сфотографуйте, бо не повірять».

Справді, у це важко повірити, але наприкінці жовтня тут ростуть помідори. Бійці не знають, хто і як тут їх посадив, але все ж підв’язали ці томати і навідуються час від часу перевірити, чи не зів’яли вони.

На запитання, чи реально зібрати з цього куща урожай, він заперечно хитає головою, але посміхаючись додає, що суть же не в тому, щоб з’їсти той томат, а доглядати його доти, доки це буде фізично можливо.

Де беруть електрику

Питання з електроенергією вирішує акумулятор, який сховали під «нарою» в бліндажі. Простого, від автівки, вистачає десь на тиждень. Хлопці мають таких два: поки один працює — другий заряджається.

Гаджети «харчують» від павербанків. Також бійці підкреслюють, що коли темніє, то ніяким світлом стараються не користуватися, режим «літака» ставлять на телефони. Старлінками теж не користуються, аби не «спалити» позицій.

У цей момент повз нас пробігає пес, а хлопці з кухні кричать, щоб пильнували речі. Справді, собака хотіла поцупити піксельного наплічника, якого потім було б не так легко знайти в жовто-зеленому листі.

— Вони все так тут тягають — вчора ножа схопили і десь заховали в гущавині. Днями взяли і степлер вкрали. От навіщо? Дуже шкодити люблять цуценята, от я раз вивісив труси і футболки, то вони дещо погризли, а решту «утащили» кудись, — каже Олег.

Бліндаж № 2

Дорогою до наступного бліндажа боєць розповідає нам про дятла, якому клейонка не завадила знайти бажану колоду: так довбав, що порвав хлопцям «дах» на вході в бліндаж.

Також показує на лісову дорогу і каже: «Це «вулиця Фестивальна», а он там збоку — «Тиха». Так бійці жартома називають сполучення між позиціями.

Хлопці розповідають, що маскування і розосередження дуже важливі в цих місцях. До речі, скоро будуть міняти «болотяну» маскувальну сітку на «сіру».

У другому бліндажі живуть двоє побратимів. Зроблений він дещо інакше: вхід тут одразу з вулиці, сам бліндаж висотою під три метри, а також по периметру покритий фольгованим утеплювачем. Опалення — все та ж «буржуйка».

Поруч недалеко є імпровізований «літнік». У цій частині лісу він заміняє польову кухню, адже тут збираються заварити каву, покурити та поспілкуватися.

Починає темніти. Нам треба збиратися, тож, щоб попрощатися з хлопцями, повертаємося на польову кухню. «Лісник» каже, що нам обов’язково треба побачити лазню, яку бійці зробили буквально за три дні.

Унікальна лазня

— У нас же немає умов, щоб помитися нормально. То зробили спочатку літній душ, а тепер холодно стало, то обгорнули целофаном той душ добряче, а в середину поставили пічку, — не без захвату розповідає він.

Боєць далі пояснює нам правила користування: за 15 хвилин до приймання душу треба прийти кинути в піч кілька дровеняк. Поки вони розпалюються, йдеш по воду (та, що гріється у відрі на кухні).

— Тобто система така — ти стоїш у цій одиночній лазні, потроху зверху ллється тепла вода, ти миєшся, з тебе краплі води потрапляють на розпалену «буржуйку», що в ізольованій целофаном кабінці створює ефект сауни, — пояснює «Лісник».

Брудне небо

«Може яку байку розкажете на прощання?» — запитуємо у бійців. У відповідь заходить розмова про чорний армійський гумор і про те, що останнім часом на цій ділянці фронту ворог іде на прорив, тому різко збільшилась кількість обстрілів.

— Тут небо дуже небезпечне — літає все, і КАБи, і «Ланцети», і артилерія. Бувало таке, що три-чотири дні поспіль щогодини якийсь приліт десь поруч. А якщо тихо, то значить, що вони чекають «підвозу», і от-от знову почнеться, — розповідає «Боб».

Хлопці додають, що раніше в бліндажі стояв «Сахарок», але з часом він пищав все частіше і частіше. Тож, коли ворожі БПЛА стали літати дуже часто, його просто вимкнули, бо заважав спати.

Миші та інші шкідники

На прощання все ж згадують смішну історію. Про мишей. Кажуть, що їх тут було багацько на початку. Також дошкуляли мурахи, комарі, мухи та земляні блохи.

Так от, з часом до позицій почали прибиватися місцеві кошенята, і, як виявилося, це був найкращий спосіб позбутися мишей.

— Було таке, що кішка зловила мишу і принесла в ліжко. Мовляв, дивися, що тобі спіймала, — розповідає один з бійців і одразу додає: — Все одно це краще, ніж коли я «бурки» одягав: ногу засовую, відчуваю там щось є, дивлюся, трьох мишей розчавив.

Після цього постійно перевіряє черевики перед тим, як їх взувати.