Чому зник щоденник всесвітньо відомого мікробіолога Данила Заболотного: таємниці вченого

Про Данила Заболотного чув багато хто. Його ім’я носять Інститут мікробіології і вірусології Національної академії наук України, медичний коледж у рідній йому Вінниці, вулиці.

Підстави пишатися цією людиною кожному українцю

Певно, був поважною людиною, подумає кожен. Раз учений-вірусолог, то, звісно, вивчав віруси та різні мікроби. Все це так. Він справді вивчав віруси й мікроби, які ледь не вбили його самого.

Саме українець Данило Кирилович Заболотний, без перебільшення, врятував людство від епідемій чуми, холери й інших інфекційних захворювань.

Академік Заболотний  зробив неоціненний  внесок у розвиток мікробіології та епідеміології, заснував Інститут мікробіології та епідеміології, опублікував понад 200 наукових праць за результатами унікальних досліджень спалахів чуми, холери, тифу.

Саме він першим описав шлях збереження імунітету людини в умовах інфекційних хвороб.

Світове визнання Заболотний здобув завдяки дослідженням біологічних властивостей збудників різних захворювань та їхньої ролі у виникненні й розвитку епідемій.

Та й людиною він був надзвичайно цікавою.

Ось кілька фактів з біографії Заболотного, які дають підстави пишатися цією людиною кожному українцю.

Як під впливом Заболотного царевич Микола захопився біологією

Данило закінчив гімназію в Одесі і вступив на природничий факультет Новоросійського університету –  одного з найкращих навчальних закладів в Російській імперії.

Вчився юнак добре, захопився науковими дослідженнями з мікробіології і під керівництвом професора Іллі Мечникова провів цікаві дослідження.

Саме в той час до Мечникова звернулася мати царя, щоб він порекомендував здібного студента, аби той навчав її онука основам біології.

Професор довго не думав, і невдовзі студент Заболотний став репетитором спадкоємця престолу. Данило був лише на два роки старшим за свого учня, але царевич дослухався до нього з величезною повагою.

Микола під керівництвом юного вчителя залюбки вивчав мікроскопічну будову рослин, комах, мікробів. За уроки Заболотний отримував платню.

Куди міг витрачати зароблені гроші одеський студент? Правильно. На театри. Заболотний відвідував їх мало не щовечора.

Але у 1889 році за участь у студентській сходці його було виключено з університету, заарештовано й ув’язнено.

Через три місяці він тяжко захворів. Через хворобу Заболотного звільнили, і Данило стає практикантом на Одеській бактеріологічній станції.

1891 року за підтримки кількох професорів Заболотному було дозволено скласти екстерном державні іспити в університеті на ступінь магістра природничих наук.

Після цього він вступає одразу на третій курс медичного факультету Київського університету Святого Володимира.

Як студент Заболотний випробував на собі протихолерну сироватку

Данило з головою поринає у наукову роботу. Займається пошуком протихолерної сироватки. Разом з другом проводить експерименти на кроликах.

Результат цих експериментів згодом увійшов в історію світової медицини. Щоб довести дієвість своїх досліджень, Заболотний разом зі своїм товаришем Савченком випробували винайдену ними протихолерну сироватку на собі.

Кролики, яким вкололи холерний вібріон померли, а студенти, які теж заразили себе холерою, але ввели собі сироватку, – вижили.

Це був неймовірний успіх.

Цього ж року до університету завітав Ілля Ілліч Мечников, познайомився з молодими науковцями і навіть запропонував Данилові попрацювати з ним у Парижі, в Пастерівському інституті.

Це була спокуслива пропозиція. Але молодий науковець відмовився. Після закінчення медичного факультету університету Святого Володимира він поїхав на роботу до Подільської губернії, де на той час вирувала епідемія холери та дифтерії.

А це перелік експедицій, в яких учений як лікар і керівник брав участь.

1897 рік — поїздка до Бомбея у складі експедиції для вивчення епідемії чуми в Індії. 1899 року — поїздки до Персії, Аравії та Месопотамії, відрядження на спалах чуми в Шотландії, Португалії, Марокко, Саратовській губернії, на Чорноморське узбережжя Кавказу…

Рятуючи одного разу хвору, Заболотний поранив собі руку шприцом. Зараження чумною паличкою поставило його на поріг смерті.

І лише завдяки наявності захисної сироватки, вченому вдалося видряпатися з пазурів “чорної смерті”.

До цього варто додати, що всі сироватки проти інфекційних хвороб, які він розробляв, Заболотний випробовував на собі.

Саме Данило Заболотний організовував перші в історії медицини протичумні лабораторії.

Писав вірші, якими захоплювалася Леся Українка

В офіційній біографії академіка Данила Заболотного немає жодної згадки про те, що він писав вірші.

Починав ще в студентські роки.  Його поезію високо цінувала Леся Українка, що була з ним особисто знайома. Вона називала студента Заболотного “паничем з Молодої Громади” і писала про нього в листах братові Михайлові.

“До товариства”, “Пісня про волю” – це лише назви віршів, які показують, що молодий науковець переймався долею України.

“Чи довго ще чути, як стогнуть в неволі в кайдани закуті, як гине без долі козацькая сила, бідніє святая Україна мила”.

Або ось його рядки з вірша “До товариства”: “… Підем разом на роботу для неньки-Вкраїни, нехай з нами, козаками, вона не загине!”

До речі, всі свої вірші, як і записи стосовно наукових розробок, Заболотний записував у щоденник, на палітурці якого зеленим чорнилом було написано По світах і людях.

Чому зник щоденник Заболотного

Майже всі записи у щоденнику, не кажучи про вірші, були українською мовою – нечуване вільнодумство.

Уже після смерті Заболотного щоденник зник.

Один з дослідників наукової спадщини вченого сподівався відшукати щоденник в архівах Вінниці, але натрапив лише на акт: “Дневник академика Д. К. Заболотного как содержащий буржуазно-националистические взгляды подлежит уничтожению путем предания его огню”.

Без жалю спалили епістолярну спадщину одного з найвидатніших учених XX століття, до того ж члена урядів СРСР, УРСР, академіка АН СРСР, президента Всеукраїнської академії наук, щоб приховати від нащадків погляди щирого українця.

Учений і отаман: за що Заболотного посікли шомполами

1918 рік. Період, коли загони кількох отаманів боролися за волю України. Данило Заболотний в цей час працював повітовим комісаром охорони здоров’я в Ольгополі на Вінничині. В його робочому кабінеті відбулася несподівана зустріч з племінником Семеном – відомим і грізним отаманом Заболотним.

Про що говорили родичі цілу ніч, достеменно не відомо, але вранці отаман наказав своїм козакам прилюдно покарати професора за службу більшовикам.

Данилу Кириловичу добре перепало шомполами.

Пізніше дослідники його біографії стверджували, що професор Заболотний сам попросив родича так учинити, щоби чекісти не мали підстав звинуватити його у лояльності до петлюрівців.

Чомусь у це віриться.

Утратив єдиного сина, всиновив 13 дітей

Овдовівши і втративши єдиного сина, вчений знаходив утіху в тому, що допомагав сиротам. За свій кошт навчав 13 дітей, яких згодом усиновив.

Тринадцятою була Федора Яковенко із села Китайгорода. Це вона на прохання Данила Кириловича, коли він хворів на грип і мав ускладнення, переписала пошкоджені сторінки щоденника.

Були в тому щоденнику і такі слова: “Допитливою і всеосяжною має бути людина, щоб  знайти своє справжнє місце, не загубитися і не заглохнути серед інших істот…”

Данило Кирилович був надзвичайно обдарованою людиною в багатьох сферах.

Якось йому публічно прислужився талант  поліглота. Це трапилося на велелюдному зібранні біля могили Тараса Шевченка, якого вчений цінував як поборника української самоідентичності, знав і любив Шевченкові вірші, скрізь носив його Кобзар із собою.

Так от, раптом виявилося, що для іноземних гостей немає перекладача.  І Заболотний блискуче сам синхронно перекладав виступи  англійською та французькою.

Академік Д.К. Заболотний помер 15 грудня 1929 року.  Друзі стверджували, що останніми словами Данила Кириловича були: “Діти мої дорогі, любіть науку і правду”. 

Згідно із заповітом, Данила Кириловича Заболотного поховали у  рідній Чоботарці на Вінничині, на батьківському подвір’ї, поруч із коханою дружиною Людмилою і єдиним сином Петрусем.