Ми боремося за свій дім: Tvorchi про втому від війни, мовне питання та Євробачення

Учасники гурту Tvorchi в ексклюзивному інтерв’ю Life. Фактам ICTV зізналися, чи хотіли б ще раз представити Україну на Євробаченні та чи мріють у майбутньому отримати Греммі.

Також Андрій Гуцуляк та Джеффрі Кенні розповіли, як ставляться до артистів, які продовжують говорити російською, чи відчувають втому від війни та чому були скептично налаштовані до співпраці з Клавдією Петрівною.

Про альбом Planet X та майбутні концерти

– У вересні ви представили альбом Planet X, над яким працювали три роки. Ви назвали його “експериментальним”. Чи задоволені реакцією глядачів на цей альбом? Яка пісня, за вашими відчуттями, знайшла найбільший відгук в аудиторії і чому?

Андрій: Цей альбом зрезонував зі слухачами дуже по-особливому. В альбом ми вклали пережиті емоції різних епізодів нашого життя: і мрійливі, і про кохання, і про боротьбу. І я бачу, що він так само відгукнувся у серцях слухачів – кожен виділив для себе “свій” трек, кожен знайшов у ньому щось своє.

Люди, які люблять більш легку і ритмічну музику, виділили для себе такі пісні, як Follow My Lead і Control. А хтось прожив власний біль і дещо навіть відчай у більш емоційному і ліричному синглі Is It Over.

Джеффрі: Також наш фіт Орбіти з Клавдією Петрівною показав найкращий результат і знайшов свій відгук у аудиторії. Ми вперше виконали Орбіти на двох сольниках Клавдії у Палаці спорту, і, маю сказати, публіка дуже тепло сприйняла цей трек. 

– Як думаєте, який загалом вплив на українців має ваша творчість? Чи який ви б хотіли, щоб вона мала?

Андрій: Думаю, для українців ми стали своєрідним відкриттям сучасної української електронної музики, тому що ще до повномасштабного вторгнення не було багато представників електропопу серед українських виконавців. 

Якщо говорити про емоційний аспект, то у своїх треках ми закликаємо слухачів не здаватися і вірити у свої сили, навіть коли здається, що обставини проти. Я досі пам’ятаю повідомлення, яке нам на початку повномасштабної війни надіслала одна зі слухачок. Вона розповіла, як під час вибухів вмикала на всю гучність наші пісні у навушниках і ностальгувала за мирним часом.

Джеффрі: Думаю, ми допомагаємо людям заглушити свій внутрішній емоційний біль. Хотілось би, звісно, щоб люди розвантажувались під наші треки не за таких обставин. Але якщо ми можемо допомогти слухачам психоемоційно у складні часи – це вже чудово. Вірю, що зовсім скоро настане перемога і ми зможемо не ностальгувати за мирним часом, а насолоджуватись теперішнім, нашими кращими роками. 

– Чому все ж таки довелося скасувати великий концерт на підтримку альбому Planet X у Києві? Коли глядачам чекати на ваші виступи наживо?

Андрій: Як ми вже раніше сказали, причин тому декілька, та найголовніша – відсутність ресурсу та сил провести шоу зараз на тому рівні і з тією віддачею, з якою ми планували першочергово.

Ми точно влаштуємо масштабне шоу у Києві у майбутньому, і не раз. Хочемо зробити все масштабно і круто — всі, хто були на нашому шоу на Київському велотреці, знають, про що ми говоримо. Всі наші виступи ми завжди анонсуємо у соцмережах, тому стежте.

Про Клавдію Петрівну та Євробачення

– У чому, на вашу думку, феномен молодої співачки? Як вам працювалося разом?

Андрій: Клавдія – чудова співачка і дуже приємна молода дівчина. Ми спочатку були скептично налаштовані до співпраці, все ж таки у нас різні музичні стилі та жанрові підходи. Знаю, що її команда також мала сумніви. Та, на диво і для нас, і для них, експеримент вдався.

Ми познайомилися на студії, і вже через годину почався народжуватися текст, музика. Все йшло дуже легко. Так, буквально за день народилася пісня Орбіти, яка про двох закоханих, що мають сильні почуття один до одного, та ні він не готовий поступитися їй, ні вона йому. А на приспіві вони сходяться… 

Джеффрі: Можна сказати, що і наші орбіти зійшлися. Я отримав справжнє задоволення від роботи разом, відчувалася синергія – а це дуже важливо для дуету. Клавдія заслуговує на таке визнання і повагу, яке вона має серед колег і слухачів.

Не кожен досвідчений артист може зібрати два Палаци спорту підряд, а вона, така молода, це зробила. Що стосується нашого дуету, для нас було важливо створити рівноправний трек, у якому проявиться і Клавдія, і ми. На мою думку і за відгуками слухачів, нам це вдалося. 

– Вже стартувало подання заявок на участь у Нацвідборі на Євробачення 2025. Чи бачите Клавдію Петрівну представницею України на конкурсі? Як оцінюєте її шанси на перемогу?

Андрій: Скажу так – ми завжди будемо підтримувати кожного з представників від України на Євробаченні, адже це цікава, але водночас дуже складна подорож з пригодами. Думаю, якщо Клавдія вирішить подати заявку на Нацвідбір – українців чекатиме дійсно цікавий, феєричний номер. Вона вміє дивувати та має чудові вокальні дані. 

Джеффрі: Я вважаю Клавдію сильною учасницею, у неї незвичний імідж із неймовірно потужним вокалом. Гарантую їй місце у першій п’ятірці на Євробаченні, якщо вона подасть заявку й українці її виберуть на Нацвідборі. 

– Як думаєте, хто ще з українських артистів міг би гідно представити Україну на Євробаченні цьогоріч?

Андрій: Якщо чесно, ніколи над цим не замислювався. На думку спадає Onuka, було б цікаво бачити її мистецтво там. Хочеться, щоб про неї почув весь світ. 

Джеффрі: Не можу виділити одного артиста. У нас дуже велика кількість талановитих виконавців, тут навіть більше питання в команді – якщо поруч з вами будуть люди, які правильно організують всі процеси, підготують номер, стиль тощо, ви матимете всі шанси на те, щоб гідно представити Україну.

Наша країна дуже багата на талановитих людей. Буквально нещодавно ми з Андрієм були наставниками у шоу Неймовірні дуети і там познайомилися з великою кількістю молодих, яскравих, талановитих і навіть епатажних артистів. 

– Чи хотіли б ви ще раз опинитися на сцені Євробачення як учасники? Якщо ні, то чому?

Андрій: У нашій команді це питання поки не стоїть. Ми підходимо відповідально до всього, чого торкаємось, а повторна участь у Євробаченні – це подвійна відповідальність.

Джеффрі: Думаю, зараз не час це обговорювати. Можливо, через декілька років знову з’явиться бажання повернутись… Але поки наш фокус на іншому.

Про мовне питання і втому від війни

– З початку повномасштабної війни у суспільстві гостро стоїть мовне питання. Як ви ставитеся до того, що деякі артисти продовжують розмовляти російською і толерувати контент країни-агресора?

Андрій: Я максимально негативно ставлюсь до артистів, які говорять російською і толерують російський контент, тому що кожен свідомий громадянин повинен розуміти наслідки своїх дій. Якщо ти не можеш розмовляти українською, але пробуєш і говориш ламано – це вже краще, ніж продовжувати пропагувати російську. 

Джеффрі: Я не можу говорити за всіх, але мені завжди здавалася дивною ситуація з російською мовою серед українців… А зараз це буквально мова агресора, як так? Тим не менше, я розумію, що є ті, кому важко зовсім викорінити російську, якщо вони спілкувалися нею все життя.

Я проти великого хейту, вважаю, що людям, яким складно перейти на українську повністю, треба допомагати зробити це швидше — спілкуватись українською, дивитись разом український переклад і головне — бути більш терплячим до їхніх помилок. 

– Чимало українців скаржаться на втому від війни. Як ви підтримуєте свій психологічний стан під час щоденних тривог і обстрілів?

Андрій: Я вважаю, що по-справжньому втомились від війни наші захисники, які живуть в холодних окопах і не сплять ночами. А ми сидимо у своїй теплій квартирі, працюємо у відносно комфортних умовах, п’ємо каву і їмо теплу їжу. Знаючи ситуацію на фронті, мені здається, розповідати про втому серед цивільних недоречно. 

Раджу конвертувати всі свої думки і продовжувати допомагати своїми силами. Ми боремося за свій дім. Тим, кому ментально складно, я раджу знайти собі якісь нові хобі, щоб заряджатися і перезавантажуватись. Це може бути прослуховування музики – вона дає емоції, сили і допомагає розслабитись. Це може бути перегляд улюбленого фільму, заняття йогою.

Джеффрі: Насправді я прийняв свою долю і розумію, що живу в Україні не просто так. Це мій другий дім, я завжди це говорю. Я хочу жити тут зі своїми рідними, мені подобається моя робота і відчуття єдності між нами всіма.

Я хочу продовжувати своєю творчістю допомагати тим, хто цього потребує, збирати гроші на необхідні речі для армії. Я просто намагаюся залишатися на позитиві і вивільняти негатив через спорт і музику. 

Про зміни в музиці та Греммі

– Як, на вашу думку, за час великої війни змінилася українська музична індустрія? 

Андрій: Насамперед з’явилося дуже багато нових і талановитих артистів. Водночас повномасштабна війна суттєво вплинула на ставлення до української мови, через що багато артистів, які раніше співали російською, повністю перейшли на українську. Це чудово і тішить, що в закладах більше не почуєш російський “кальянний” реп. 

Джеффрі: Зараз багато українських пісень стали засобом терапії для слухачів. Артисти намагаються створювати музику, яка допомагає людям переживати біль втрат і страх. Але, як на мене, найважливіша трансформація у музичній індустрії – це те, що багато музикантів не лише створюють пісні, але й активно займаються благодійністю: виступають на благодійних концертах, збирають кошти для військових і допомагають постраждалим. Музика стала інструментом підтримки та допомоги, що об’єднує людей навколо спільної справи. Це згуртувало український народ.

Андрій: Як на початку 2022 року, так і зараз ми з командою спрямовуємо кожен великий виступ на благодійну ціль. Це може бути як допомога військовим, так і дітям, людям, що втратили кінцівки…

До речі, 7 грудня будемо виступати на благодійному заході Даші Квіткової Під подушкою, ціль якого – зібрати гроші на ліки для дітей, які хворіють на рак. Хочу попросити всіх, у кого є можливість допомагати – долучатись до всіх зборів і підтримувати концерти артистів із благодійними цілями. Це поєднання приємного з корисним. 

– Багато артистів зізнавалися, що мріють отримати Греммі. Чи є у вас такі амбіції? Чи плануєте створювати треки для міжнародної аудиторії?

Андрій: Декілька років тому дуже хотілося отримати Греммі, але з часом це бажання відійшло на другий план. Більше хочеться дарувати своїм слухачам емоції і розширювати їхню кількість.

Джеффрі: Я не можу сказати, що в мене є така амбіція. Отримати Греммі – це чудовий результат та гідне визнання великої праці артиста. Але це нагорода більше для американської індустрії, де інший ринок і правила гри.