Яка відповідальність за відмову від виконання бойового завдання в Україні у 2024 році

Статутом внутрішньої служби ЗСУ (статті 35-38) передбачено порядок віддання і наступного виконання наказів. Вони віддаються письмово або усно в порядку підпорядкованості одному або групі військовослужбовців. Головне — наказ має бути чітко сформульованим командиром, який повністю відповідає за його виконання.

Чи можна відмовитися від виконання бойового завдання, яка відповідальність передбачена за відмову від виконання бойового завдання в Україні у 2024 році — читайте в матеріалі Фактів ICTV.

Що таке бойове завдання: види та цілі

Бойове завдання – це наказ командира (командувача) про виконання певних дій задля досягнення визначеної мети в бою (операції) у встановлений термін.

Зміст бойового завдання залежить від:

• виду воєнних дій;
• виду збройних сил і роду військ;
• замислу операції чи бою;

А також від чисельності, призначення, бойових спроможностей та бойових можливостей власних військ та військ противника, характеру його дій та інших умов бойових обставин.

Виконання бойового завдання може призвести:

• до розгрому противника в разі його наступу;
• завдання поразки противнику у випадку оборони;
• виведення з ладу об’єктів воєнного значення в певному просторі за вказаний час.

Бойове завдання може надаватися – конкретному військовослужбовцю, військовим частинам, підрозділам, об’єднанням або групі.

Може бути:

• оперативним — здійснюється угрупованням військ під час операції;
• тактичним — здійснюється підрозділами, частинами, з’єднаннями;
• стратегічним — виконується групою фронтів чи групою армій під час операції чи воєнних дій).

Що може входити до бойових завдань:

1. Зв’язок та охорона;
2. Тактична розвідка;
3. Види бойового забезпечення;
4. Інженерне та хімічне забезпечення;
5. Захист від зброї масового ураження;
6. Маскування.

Дізнаймося, чи можлива відмова від виконання бойового завдання в Україні у 2024 році.

Відмова від виконання бойового завдання: чи буде покарання

Юристи Безоплатної правничої допомоги зазначили — Кримінальним кодексом України (стаття 41) передбачено, що наказ або розпорядження є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах повноважень цієї особи. Наказ за змістом не має суперечити чинному законодавству та не може бути пов’язаний із порушенням конституційних прав та свобод людини.

Після отримання наказу військовослужбовець повинен:

• виконати завдання в чітко встановлений термін;
• доповісти командиру про виконання наказу, у разі невиконання наказу необхідно обов’язково вказати причини;
• доповісти командиру про неспроможність своєчасного виконання наказу.

Що буде, якщо відмовитися від виконання бойового завдання? Юристи БПД розказали, що, відповідно до статті 403 Кримінального кодексу України, відмова від виконання бойового завдання командира, яка була вчинена в бойовій обстановці чи в умовах воєнного стану, за відсутності ознак непокори, але якщо відмова спричинила тяжкі наслідки, карається позбавленням волі строком – від 5 до 8 років.

Тяжкі наслідки це:

• матеріальні збитки у великому розмірі;
• смерть чи тяжкі тілесні ушкодження заподіяні одній особі;
• дезорганізація роботи військової частини;
• зрив виконання бойового завдання;
• шкода екології.

Згідно зі ст. 403, за відмови від виконання бойового завдання (непокорі), людина відкрито виступає проти виконання наказу. Якщо це відбувається не відкрито — однаково умисно його не виконує. Тобто, невиконання наказу є наслідком недбалості чи необережності.

Відкрита відмова (непокора) у виконанні наказу начальника (командира), а також інше умисне невиконання наказу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, карається позбавленням волі строком від 5 до 10 років, відповідно до статті 402 Кримінального кодексу України.

Тобто, відповідальність за невиконання бойового завдання командира передбачена у двох випадках:

• за статтею 402 — відкрита відмова виконати наказ начальника, непокора, а також інше умисне невиконання наказу (покарання від 5 до 10 років позбавлення волі);
• за статтею 403 — невиконання наказу начальника, вчинене за відсутності ознак зазначених у ст. 402, у разі, якщо це призвело до тяжких наслідків (покарання від 5 до 8 років позбавлення волі).

У разі наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, може призначити основне покарання, яке буде нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, або перейти до іншого, більш м’якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті за це кримінальне правопорушення.

Помʼякшити покарання можуть, наприклад, такі обставини, як —  зізнання, щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Яка відповідальність за відмову від виконання невідповідного бойового завдання

Особа не підлягає кримінальній відповідальності в разі відмови виконувати явно незаконний протиправний наказ або розпорядження (відповідно до ч. 3 ст. 41 Кримінального кодексу України). Якщо командир віддає необдуманий, помилковий наказ, то такий наказ є незаконним.

Зазначимо, що виконанню підлягає тільки законний наказ. Розпорядження є законними, якщо вони:

1. віддані відповідною особою;
2. віддані в належному порядку;
3. віддані в межах повноважень командира;
4. за змістом не суперечать чинному законодавству;
5. не пов’язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Проте просто відмовлятися виконувати протиправний наказ не можна. Військовослужбовець повинен доповісти про це командиру, пояснити та обґрунтувати відмову від виконання бойового наказу.

Він повинен повідомити про причини, що заважають виконати наказ, та, можливо, запропонувати інший варіант його виконання.

Також військовослужбовець може відмовитися від виконання наказу через стан здоров’я. Для цього необхідно написати рапорт про відмову від виконання бойового завдання та вказати причину – за станом здоров’я.