Більше зациклені на боротьбі між собою: чи здатна російська опозиція допомогти Україні

1 серпня в аеропорту Анкари у Туреччині Росія, США та Німеччина, Словенія й Велика Британія провели масштабний обмін політв’язнями, який готували майже два роки. До останнього не розголошували місце та прізвища людей.

Російська сторона передала Штатам 16 осіб, серед яких громадяни США, особи з подвійним громадянством та росіяни, а американці передали Росії 8 осіб, які є громадянами РФ.

Звільнення російських опозиціонерів

У рамках обміну Росія погодилася звільнити й передати опозиційних політиків Володимира Кара-Мурзу, Андрія Пивоварова та Іллю Яшина, ексначальниць штабів Навального Лілію Чанишеву та Ксенію Фадєєву, журналіста Евана Гершковича та низку інших представників російської опозиції.

Після звільнення опозиціонери Андрій Пивоваров та Володимир Кара-Мурза дали пресконференцію у Бонні, де закликали Захід послабити санкції проти простих росіян, адже це нібито вкрай несправедливо. Пивоваров зауважив, що не варто асоціювати людей Росії із тією політикою, яку веде Кремль, бо не всі росіяни з нею згодні, а багато хто має страх перед владою.

В Україні заяви про послаблення санкцій викликали обурення. Так, голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович наголосив, що росіяни поводяться як рабське стадо, йдуть воювати в окупаційну армію, яка вчиняє воєнні злочини, а тому заслужили на санкції. Голова Офісу президента Андрій Єрмак зауважив, що санкції треба лише посилювати, допоки Росія веде війну.

Тож чи існує в Росії об’єднана опозиція та чи здатна вона якось допомогти Україні, Факти ICTV розбиралися з політичним експертом, кандидатом політичних наук, доцентом Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка Ігорем Рейтеровичем.

Не варто шукати логіки у російських опозиціонерів

Експерт вважає, що аргументи, наведені російською опозицією на користь послаблення санкцій, є некоректними. До прикладу привели медичну сферу, адже через напад Путіна на Україну частина фармацевтичних компаній полишила ринок РФ. Також є проблеми, наприклад, із західними кардіостимуляторами, які замінити своїми силами Росія не може.

І за логікою Кара-Мурзи, західні санкції, які стосуються секторів економіки, опосередковано б’ють по росіянах. Тому опозиціонери вважають, що такі обмеження треба зняти, а залишити санкції проти провладної верхівки.

Інший опозиційний політик Андрій Пивоваров також вважає санкції проти РФ контрпродуктивними, адже кремлівська влада все одно перекручує на свій лад, начебто росіяни погано живуть не через Путіна, а через Захід.

Ігор Рейтерович нагадав, щойно почали вводити санкції, частина російських опозиціонерів також наголошували на суто персональних обмеженнях, які не повинні стосуватися цілих секторів економіки.

– Але проблема у тому, що окремі персони, наприклад, олігархи та наближені до влади, контролюють цілі сектори економіки. Всі прекрасно розуміють, що фармацевтичну, газову, нафтову та будь-яку іншу сферу контролюють люди, які наближені до влади або взагалі є її частиною. Тоді якщо не вводити секторальні санкції, то ця російська еліта надалі буде заробляти на ліках, нафті тощо, – наголошує політолог.

За його словами, логіка російських опозиціонерів у висловах про послаблення санкцій є абсолютно хибною.

Ігор Рейтерович зауважує, що опозиціонери хочуть мати гарний вигляд в очах росіян, і саме тому намагаються просувати тезу, що це війна Путіна, а не Росії. Що саме Путін в усьому винний і не варто відповідальними робити усіх простих жителів РФ.

– Але я перепрошую, хто тоді масово йде в армію воювати? Хто йде на ті ж вибори і голосує за Путіна? Я розумію, що там є доволі високий рівень фальсифікацій, та все ж у Путіна точно є 35, а то й 40% “ядерного” електорату, який за нього голосує. В масштабах Росії – це десятки мільйонів людей, – говорить політичний експерт.

Російські опозиціонери, напевно, щиро вірять у те, що обмежувати треба саме російську владу та наближених до неї, але запропонувати інший варіант вони не можуть. Та й не хочуть визнати очевидного факту, що війна в Україні триває так довго, тому що значна частина російського народу її підтримує.

Якби не було добровольців, які воюють за гроші, тоді Росія повинна була б провести мобілізацію, а це б змусило Путіна закінчувати цю війну. Але оскільки у РФ є багато людей, які готові йти вбивати за гроші, то це питання до росіян, а не конкретно до Путіна, зауважує Ігор Рейтерович.

Основні групи російської опозиції

Ігор Рейтерович виділяє чотири основні опозиційні групи: Михайло Ходорковський, Гаррі Каспаров, який заснував Форум вільної Росії, ФБК (Фонд боротьби з корупцією) Олексія Навального та Ілля Пономарьов, який з початку повномасштабного вторгнення живе в Україні. Є ще низка російських блогерів, які самі собою перетворилися в опозиціонерів. Наприклад, Максим Кац.

До якої з опозиційних груп подасться Володимир Кара-Мурза чи Ілля Яшин — поки не відомо. Хоча Яшин казав, але без конкретики, що готовий з усіма співпрацювати.

– Бо головна проблема російської опозиції в чому? В тому, що вони більше сил і часу приділяють боротьбі між собою за першість, ніж боротьбі з російським режимом, – заявляє політолог.

Путін напевне вірить, що поява цих опозиціонерів і їхні міжусобиці просто знищить опозиційне поле в Росії. Адже почнеться змагання, хто з ким, хто має право претендувати на роль лідера.

Наприклад, після смерті Олексія Навального його ФБК хоч і лишився, але замінити самого опозиціонера ніхто не може, навіть його дружина. Не зрозуміло, чим вона зараз займається, бо повністю випала з публічного простору.

Тому Путін розуміє, що внутрішня боротьба серед опозиціонерів неминуча, і сподівається, що вони остаточно догризуть один одного.

Так було в Росії після Громадянської війни (1917–1923) – період білої еміграції, коли після поразки білогвардійців понад мільйон людей емігрувало на Захід. Виїжджали солдати, офіцери, інтелігенція, аристократи, селяни. Також їхали есери, які влаштовували Лютневу революцію (1917 року), кадети тощо.

– Варто нагадати, що коли білогвардійці втекли після Громадянської війни та осіли в Парижі і інших містах, то багато часу вони приділяли боротьбі один з одним, а не боротьбі з більшовицьким режимом. Ба більше, деякі з них співпрацювали з ЧК (Всеросійська надзвичайна комісія з боротьби з контрреволюцією і саботажем) і видавали своїх же, щоб їх вбивали, вивозили на територію Радянського Союзу і там страчували, – розповідає Ігор Рейтерович.

За його словами, зараз у Росії схожа ситуація, хіба що кілерів не наймають.

На думку політолога, дуже показовою є ситуація в Курській області. Всі опозиціонери порозбігалися по різних кутах – тобто прямо не підтримували, але й і не критикували. Єдиним, хто чітко підтримав українську операцію на території Курщини, є Ілля Пономарьов.

Спецслужби РФ мають вплив на російську опозицію

За словами Ігоря Рейтеровича, опозиція в Росії — дуже дезорганізований та децентралізований проєкт, в якому існує багато течій, які більше часу приділяють боротьбі між собою. А ще весь цей конгломерат опозиціонерів зверху до низу просякнутий представниками ФСБ. Тобто російські спецслужби за допомогою різних інструментів можуть впливати на діяльність опозиції.

– Путін точно знає, як треба поводитись з опозицією. Він розуміє, що коли випускає публічних, достатньо харизматичних людей, то це внесе певний дисонанс в опозицію. Хтось почне претендувати на роль лідера, і це точно не сподобається іншим, – говорить Ігор Рейтерович.

Кара-Мурза може претендувати на лідера опозиції, бо він мав у Росії реальний тривалий тюремний строк, допоки інші опозиціонери сиділи по Лондонах чи Нью-Йорках, наголошує політолог. Та чи буде щось Кара-Мурза робити – питання відкрите.

Ще один опозиціонер Ілля Яшин також не знає, як бути в російській опозиції за кордоном. За його логікою, опозиційною діяльністю можна займатися на території Російської Федерації.

Чи здатна російська опозиція допомогти Україні

Вона здатна допомогти тільки за умови, якщо буде або брати зброю в руки і служити у відповідних загонах, або буде безпосередньо працювати на посилення санкцій і на допомогу Збройним силам України, вважає політичний експерт.

Наприклад, Пономарьов, який зараз проживає в Україні, — єдиний з представників російської опозиції, який говорить про те, що: Росія повинна програти у війні, а Україна перемогти; РФ зобов’язана виплатити репарації; усі воєнні злочинці мають понести покарання; і нічого страшного не станеться, якщо Росія розпадеться.

– Тобто у цієї людини є чітка позиція. У всіх інших російських опозиціонерів такої позиції немає. Вони за якусь прекрасну Росію. Чекають, що Україна переможе, російський режим розвалиться, і тоді вони на білому коні в’їдуть у Кремль. Тобто будуть, як Ленін, який сидів у шалаші на озері Разлив, а потім поїхав у Петроград і здійснив переворот. Але так не буде в нинішній Росії, – говорить Ігор Рейтерович.

За словами політолога, більшість росіян доволі зневажливо ставляться до опозиції, особливо тієї, яка сидить за кордоном і вчить, як треба жити.

Чи може Україна використовувати російську опозицію для себе

На думку Ігоря Рейтеровича, російська опозиція може бути корисною для України, якщо вона визнає ключові важливі факти. Наприклад, варто згадати Олексія Навального, який на запитання про Крим заявив, що півострів не бутерброд із ковбасою, який можна туди-сюди повертати, і що Крим залишиться частиною Росії й більше ніколи в доступному майбутньому не стане частиною України.

– Ми можемо використовувати російську опозицію на нашу користь, якщо вони всі вийдуть і категорично скажуть – землі Україні повертаються, Росія несе покарання. Тоді з російською опозицією ми можемо планувати спільні дипломатичні дії. Та поки в мене відчуття, що опозиціонери живуть в якійсь своїй реальності. Їхні сподівання, що Путін вмре, а вони повернуться до РФ і зможуть взяти владу у свої руки, є дуже утопічними, – підсумував політолог Ігор Рейтерович.