У Львові рятують воїна, який під Бахмутом підірвався на двох мінах і переніс дві ампутації

У Львові, в Національному реабілітаційному центрі Незламні 26-річний Андрій Жилін проходить реабілітацію після другої ампутації і готується до протезування.

– Тут у Центрі про тебе повсякчас дбають, постійно вигадують нові методи реабілітації та різноманітні активності, не залишають сам на сам з проблемою, – говорить Андрій.

І додає, що почувається, наче у великій, дружній родині.

Андрій родом з Донеччини. Коли 2014 року ворог розв’язав війну на сході України, Андрій був ще підлітком і бойові дії навіть в межах рідної області здавалися йому далекими.

Однак 24 лютого 2022 року молодий чоловік відчув усю реальність загрози. Полишив роботу водієм і доєднався до територіальної оборони.

Потім, уже в лавах ЗСУ, воював спершу на Харківщині, а потому і на рідній Донеччині.

Цьогоріч у серпні на Бахмутському напрямку – у боях за Кліщіївку отримав важке поранення.

– Я пішов у розвідку. Ступаю ніби на “чисту” землю і підриваюсь на міні. Втрачаю координацію, падаю та зачіпаю ще одну міну. Знову підриваюсь, – згадує з гіркотою Андрій.

Побачив, що втратив частину стопи, наклав собі турнікет, але йти не зміг… Кілька годин лежав сам-один посеред донецького степу.

– Немає ані людей, ані дерев, сховатися ніде, лише дрони літають над головою, – розказує хлопець.

Каже, відчув тоді  шалений страх від безвиході і подумав, що стільки всього ще не встиг зробити у житті.

Попри все, побратимам вдалося знайти, витягти та евакуювати Андрія.

Його привезли до лікарні Харкова і хірурги побачили, що турнікет на нозі бійця пробув цілих 11 годин. Тож всю стопу довелося ампутувати.

На подальше лікування та реабілітацію Андрія скерували до  Львова – у Центр Незламні.

Тут захисникові провели повторну ампутацію, через яку доводиться проходити кожному другому воїнові, який втратив частину кінцівки.

Бо лише реампутація дає можливість сформувати правильну куксу для встановлення сучасного функціонального протезу.

Нині захисник займається з фізичними терапевтами. Кукса має повністю загоїтися, аби можна було стати до роботи фахівцям з протезування.

Андрій не будує плани на далеке майбутнє. Наразі його мрії конкретні і осяжні – якнайшвидше стати на протез, освоїти його, повернутися у стрій та раз і назавжди вигнати ворога з рідної Донеччини.

Джерело і фото: Перше медичне об’єднання Львова