В Івано-Франківську 22-річному бійцю, рука якого понівечена вибухом міни, хочуть врятувати кінцівку

22-річний Анатолій Кузьмін з Дніпра, мінометник 93 окремої механізованої бригади, нині лікується в Івано-Франківській обласній клінічній лікарні. У хлопця важкі травми лівої руки і лівої ноги.

Пацієнт в захопленні від професіоналізму своїх рятувальників. Стегно, яке було просто пошматоване уламками міни, вже майже загоїлося.

 – Я у бліндажі після поранення бачив свою кістку. Думав – все. А вони щось там зробили, стягнули і зашили. Реально круто! – говорить Анатолій.

Щоправда, він не уточнює, що на нозі робили три операції. І лише після них обширна рана стала виглядати наче простий поріз. Не хоче, щоб його кохана Олександра нервувала зайвий раз.

Вона приїхала з Дніпра і весь час з хлопцем поряд. Можливо, Франківськ стане містом, де, попри війну і страшні випробування, народиться ще одна сім’я.

З рукою у Анатолія справи трохи гірші. Руку, у якій міна вирвала ліктьовий суглоб, зараз намагаються врятувати. Комбустіолог Петро Іванишин запевняє, що врятують. А ось, як функціонуватиме, – наразі невідомо.

– Потрібна ще важка операція — нарощення суглобів, кісток. У мене рука тепер на 12 см коротша, – говорить Анатолій.

Але й тут акцентує на позитиві.

– Усі були у шоці, коли я трошки пальчиками порухав, бо вони бачили цю рану, вони бачили, що там немає ліктя, немає нервів, — посміхається воїн.

Такий хлопець не здасться.

До війни Анатолій Кузьмін упродовж чотирьох років працював барменом. Війна розставила пріорітети в його житті по-новому.

Став мінометником 93 окремої механізованої бригади, пройшов військові навчання у Великій Британії, воював на Донеччині. 1 вересня під Бахмутом був поранений.

У бліндаж влучила російська міна. Того дня загинув його побратим.

– Я не міг собі накласти турнікет. У мене висіла рука. Я кричу: “Допоможіть!” Всі — контужені, один полеглий побратим у мене на руках, – Анатолію важко згадувати той день.

Пораненому таки наклали турнікети і допомогли дійти до евакуаційного транспорту.

Ще до великої війни хлопець витатуював собі напис: “Живи моментом, пам’ятай про смерть”. І він готовий більше розповідати про фронт та побратимів, бо вважає, що люди мусять знати, як виборюється свобода і воля.

Попереду на Анатолія Кузьміна чекає складна операція за кордоном та тривала реабілітація. Але у нього з коханою дівчиною вже є мрія – удвох піднятися на Говерлу.

Джерело і фото: Івано-Франківська обласна клінічна лікарня