Хвороба Меньєра: що це, причини, симптоми та лікування
Вперше цю хворобу в 1861 році докладно описав французький лікар Проспер Меньєр. Його робота розкрила основні клінічні ознаки недуги, що в подальшому дозволило науковцям та лікарям краще розуміти та лікувати захворювання внутрішнього вуха.
Що провокує слухову патологію, а також про діагностику та лікування хвороби Меньєра розповідає лікар-отоларинголог Ілля Рябінкін.
Що таке хвороба Меньєра
Зараз дивляться
– Це негнійне захворювання внутрішнього вуха, що характеризується збільшенням обсягу лабіринтної рідини та підвищенням внутрішньолабіринтного тиску, внаслідок чого виникають напади прогресуючої глухоти, шуму у вухах, запаморочення та порушення рівноваги, а також вегетативні розлади (нудота, блювота), – пояснює лікар.
Причини хвороби Меньєра
Внутрішнє вухо, або вушний лабіринт, – це надскладна система слухового апарату, необхідна нам не тільки щоб ми чули звуки, які нас оточують.
Це також вестибулярна система, що дає змогу відчувати себе в просторі та ходити без запаморочень. Проте інколи виникають проблеми.
Існує декілька теорій, що пов’язують виникнення цього захворювання з реакцією внутрішнього вуха на різні ушкодження.
- Порушення водно-сольового обміну.
- Алергічні захворювання.
- Аутоімунні стани.
- Ендокринні захворювання.
- Судинні захворювання.
- Вірусні захворювання.
- Сифіліс.
- Порушення функції ендолімфатичної протоки та ендолімфатичного мішка.
- Деформація клапана Баста.
- Травми голови та скроневої кістки.
- Запальні процеси інфекційного або аутоімунного характеру внутрішнього вуха.
- Підвищення внутрішньочерепного тиску.
- Порушення функції нервових волокон внутрішнього вуха.
Симптоми хвороби Меньєра:
- нападоподібний перебіг (у міжприступний період ознаки захворювання зазвичай відсутні, за винятком зниження слуху);
- поступове зниження слуху, переважно низькочастотне на ранніх стадіях захворювання;
- періодичні погіршення та раптові покращення слуху;
- запаморочення – спонтанні напади тривалістю від 20 хвилин до кількох годин;
- шум у вухах;
- порушення рівноваги;
- нудота чи блювання під час нападів;
- спонтанний ністагм – мимовільні рухи зіниць під час нападів;
- підвищене виділення поту;
- стрибки артеріального тиску – зазвичай зниження, але в деяких хворих тиск може підвищуватися;
- неузгоджені скорочення м’язів;
- зниження температури тіла.
– Особливістю хвороби Меньєра є той факт, що однозначних прогнозів щодо перебігу цього захворювання дати неможливо. Багато що залежить від віку хворого, умов його життя та інших нюансів, – пояснює лікар.
Методи діагностики
– Діагноз встановлює ЛОР-лікар. Якщо є можливість звернутися до отоларинголога, який займається патологією вестибулярного апарату (вестибулолог), варто відвідати і його, – радить Ілля Рябінкін.
Крім того, обов’язковим є проведення ряду функціональних досліджень:
- вестибулометрія (дослідження функції вестибулярного апарату);
- тональна гранична аудіометрія (дослідження слухової функції);
- дегідратаційний тест (проведення аудіометрії, можливо, і отоакустичної емісії, до та після прийому діуретика);
- електрокохлеографія (реєстрація електричних потенціалів, що генеруються у внутрішньому вусі та слуховому нерві у відповідь на звукову стимуляцію);
- відеоністагмографія або електроністагмографія (дослідження вестибулярної функції шляхом дослідження ністагму);
- МРТ-контрастне дослідження мозку з прицільним дослідженням внутрішнього слухового проходу.
Також у процесі діагностики можуть проводитися додаткові методи дослідження, до яких долучаються інші фахівці: кардіологи, невропатологи, нутриціологи, ендокринологи та венерологи.
Лікування хвороби Меньєра
Медикаментозне лікування включає нейролептики, агоністи Н1-рецепторів, судинорозширювальні препарати, антигістамінні препарати, діуретичні засоби, спазмолітики, седативні препарати.
– У разі важкого перебігу хвороби з блювотою та значними втратами рідини показана госпіталізація, – каже Ілля Рябінкін.
Комплексне довгострокове лікування передбачає медикаментозну підтримку пацієнта та зміну способу життя і звичок.
З раціону мають бути виключені продукти, що містять надлишкову кількість солі (соління, ковбасні вироби, копченості тощо). Один-два рази на тиждень рекомендується безсольова дієта.
Крім того, слід відмовитися від алкоголю, кави та кофеїновмісних напоїв і продуктів, оскільки вони негативно впливають на нервову систему і можуть певною мірою провокувати напади запаморочення.
Показанням для хірургічного втручання є неефективність консервативного лікування (результати оцінюють через шість місяців), стрімке зниження слуху та погіршення якості життя пацієнта.
Варто зазначити, що для пацієнтів з хворобою Меньєра існують деякі обмеження у виборі роду діяльності.
Вони не можуть працювати в екстремальних умовах (підземні, підводні та висотні роботи), у зоні підвищеної небезпеки, наприклад, механізмів, що рухаються, та обслуговуванні будь-яких видів транспортних засобів.
Профілактика хвороби Меньєра
Заради зниження ймовірності розвитку цього захворювання слід використовувати золоті стандарти здоров’я:
- своєчасно лікуйте усі виявлені захворювання, а також регулярно проходьте профілактичні медичні огляди;
- алергія — один із найімовірніших чинників, які провокують хворобу Меньєра. Тому наявність алергічної реакції є вагомою причиною протестувати організм на алергени;
- скоригуйте раціон на користь здорової їжі;
- відмовтеся від шкідливих звичок;
- для поліпшення координації рухів та тренування вестибулярного апарату виконуйте спеціальні вправи.
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
Якщо ви побачили помилку в тексті, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Cntrl + Entr.
Джерело ФАКТИ. ICTV
2023-10-04 15:31:46