Менінгіт у дорослих і дітей: симптоми та лікування

Менінгіт є потенційно дуже небезпечною хворобою. Хто у групі ризику і що треба зробити, щоби не стати його жертвою, розповіла Фактам ICTV лікарка-інфекціоніст Діана Власова.

Менінгіт — рідкісна, але серйозна інфекція мозкових оболонок, які наче захисний екран оточують наш головний і спинний мозок.

Щороку в світі реєструють близько 300-500 тисяч випадків менінгококової інфекції, летальність – близько 10%. Найвищий рівень захворюваності серед дітей до року. Зокрема, у 2019 році в Україні було зареєстровано 299 випадків менінгококової інфекції (50 — у дітей до одного року).

Причини менінгіту

Найчастіше хворобу викликають віруси, бактерії, іноді — грибки. Вірусна та грибкова форми зазвичай менш серйозні, ніж бактеріальна.

Бактеріальний менінгіт може швидко стати небезпечним для життя та спричинити втрату слуху, необоротні пошкодження мозку і навіть смерть.

– У більшості випадків захворювання є заразним, адже збудник поширюється між людей через тісний контакт, кашель, чхання, поцілунки та спільне використання особистих речей,- пояснює Діана Власова.

Менінгіт, викликаний грибковими інфекціями, наприклад дріжджовими або пліснявими грибками, вражає передусім людей зі ослабленим імунітетом, наприклад хворих на ВІЛ/СНІД та людей, що проходять імуносупресивну терапію.

Симптоми

Найбільш важливими у діагностиці є менінгеальні симптоми: ригідність потиличних м’язів, нестерпний головний біль та інші.

До менш специфічних, але також важливих відносять високу температуру, нудоту і блювання, чутливість до світла та звуку, труднощі з концентрацією через вплив інфекції на мозок, а також сонливість та відчуття надзвичайної втоми.

У немовлят симптоми важче помітити, але про хворобу може свідчити висока температура, набряк джерельця – м’якої ділянки між кістками черепа. Крім того, хворі діти відмовляються від їжі та води, мають надмірну сонливість або постійно плачуть.

Особливу небезпеку становить поява специфічних висипань темно-вишневого або  чорного кольору у формі зірочок, цей симптом свідчить про наявність менінгококової інфекції.

У людей похилого віку симптоми початкової стадії захворювання нагадують інсульт.

 – Не варто ігнорувати симптоми, адже хвороба може швидко прогресувати і викликати незворотні зміни в мозку. Також важливо пам’ятати, що невиліковані інфекції вух, носа чи очей можуть викликати менінгіт,  – застерігає лікарка.

Методи діагностики менінгіту

Фізичне обстеження. Лікар шукатиме ознаки інфекції, такі як висип або менінгеальні симптоми, зокрема ригідність потиличних м’язів, симптоми Брудзинського та Керніга.

Аналізи крові для ідентифікації бактерій або вірусів, що викликають інфекцію. Загальний аналіз крові дає змогу визначити до якого виду належить збудник. Також береться посів крові на стерильність та наявність деяких вірусів.

Люмбальна пункція (спинномозкова пункція) для визначення типу менінгіту. Цей метод зазвичай є вирішальним у постановці діагнозу (звісно, якщо немає протипоказань).

У деяких випадках може бути проведено КТ або МРТ, щоб перевірити наявність ускладнень.

Групи ризику

Менінгіт може виникнути у будь-кого, але найбільше ризикують:

• Маленькі діти віком до п’яти років. Менінгококова інфекція вражає насамперед немовлят до року.
• Підлітки та молодь від 15 до 24 років. Особливо ті, хто живе в гуртожитках, таборах для біженців та військових казармах.
• Літні люди (старше 65 років) та ті, хто має хронічні захворювання, як-от діабет або ВІЛ, онкохворі, які проходять хіміотерапію та пацієнти, що приймають імуносупресивні препарати.

Лікування менінгіту

Лікування менінгіту залежить від основної причини хвороби. Тож треба почати лікування якомога раніше.

Існує правило золотої години: від часу прибуття хворого в стаціонар до моменту введення ліків має пройти не більше  години, а при підозрі на менінгококову інфекцію – до 30 хвилин.

Лікувальні заходи проводяться виключно в умовах стаціонару, найчастіше – у відділенні реанімації, адже стан хворого може різко погіршитися. Лікуванням займаються інфекціоністи та неврологи у тісній співпраці з реаніматологами.

Бактеріальний менінгіт лікують у стаціонарі внутрішньовенними антибіотиками, іноді кортикостероїдами.

У тяжких випадках ліки вводять інтралюмбально (в спиномозковий канал). Це сприяє швидкому знищенню бактерій і знижує ризик ускладнень.

Лікування вірусного менінгіту зазвичай проводять  симптоматично з використанням діуретичних та гормональних препаратів. Противірусні препарати призначаються лише при герпесвірусних менінгітах.

Грибковий менінгіт лікують тривалими курсами протигрибкових препаратів у високих дозах. Цей тип менінгіту менш поширений і зазвичай вражає лише людей з ослабленим імунітетом.

Профілактика менінгіту

• Особиста гігієна. Регулярне миття рук водою з милом або використання дезінфекційного засобу для рук допоможе зупинити поширення інфекції.
• Безпечна відстань. Уникайте тісного контакту з хворими людьми та дотримуйтеся безпечної відстані.
• Щеплення. Вакцинуватися можна від деяких збудників менінгіту, зокрема від менінгококової, пневмококової та гемофільної інфекції.

Вакцину проти пневмококової інфекції не включено в Національний календар профілактичних щеплень, але вона є рекомендованою для проведення дітям від двох місяців до п’яти років.  Найбільш поширена вакцина, яка захищає проти 13 підтипів пневмококових бактерій, – Превенар 13.

Проти менінгококів типу А, С, Y, W в Україні зареєстровані дві вакцини: Німенрикс (для вакцинації дітей від шести тижнів та дорослих) та Менактра (дозволена для дітей з дев’яти місяців та дорослих).

Вакцина Hib входить у календар щеплень для планової вакцинації дітей.

– Також можна використовувати моновакцину від гемофільної інфекції та 5-компонентну вакцину Пентахіб (від кашлюку, дифтерії, правця, хіб-інфекції та гепатиту В), – каже лікарка.