В’ячеслав Чорновіл – біографія та невідомі подробиці життя

— Дай Боже нам любити Україну понад усе сьогодні – маючи, щоб не довелося гірко любити її, втративши. Настав час великого вибору: або єдність і перемога та шлях до світла, або поразка, ганьба і знову довга дорога до волі, – казав В’ячеслав Чорновіл.

4 вересня 1965 року на прем’єрі фільму Тіні забутих предків режисера Сергія Параджанова у кінотеатрі Україна у Києві влаштували протест, у якому засудили поновлення репресій проти української інтелігенції. Літературний критик Іван Дзюба почав оголошувати імена нещодавно заарештованих, тоді директор кінотеатру відштовхнув його від мікрофона.

Щоб заглушити протестувальників, у залі увімкнули пожежну сирену, тоді Дзюбу підтримав 27-річний В’ячеслав Чорновіл, який вигукнув: Хто проти тиранії – встаньте!

У кримінальній справі, яку завели радянські окупанти, йшлося: “Присутній у глядацькій залі Чорновіл звернувся до публіки з закликом піднятися з місць на знак протесту проти політичних репресій. Певна частина публіки відгукнулася на цей заклик”.

Це була одна з перших згадок імені Чорновола в архівних документах КДБ. За кілька днів після протесту його звільнили з газети Молода гвардія. А наступного року його заарештували за відмову свідчити проти дисидентів.

— Вячеслав Чорновіл – людина, яка фактично все життя йшла проти радянського режиму. Основною метою він ставив здобуття Україною незалежності. Насправді це було доволі складно робити в умовах радянського тоталітарного суспільства. Чорновіл насамперед є моральним лідером українців. Хоча в СРСР його намагалися дискредитувати і звинувачували за різними кримінальними статтями, а не політичними, – розповів у коментарі Фактам ICTV доктор історичних наук Василь Яблонський.

Його так боялася окупаційна влада СРСР, що під час Олімпіади-1980 завела проти нього справу про нібито замах на зґвалтування. КДБісти називали його “неугомонным”. Саме Чорновіл ініціював проголошення Декларації про державний суверенітет та Акт проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 року.

В’ячеслав Чорновіл. Фото: Архів УНІАН

Факти ICTV розповідають, що відомо про В’ячеслава Чорновола – провідника українського національно-демократичного визвольного руху кінця 1980-1990-х та громадського діяча.

В’ячеслав Чорновіл народився у 1937 році на Черкащині в сім’ї вчителів. Його батько походив з давнього козацького роду, а мати належала до роду меценатів Терещенків.

Попри радянські заборони його батьки берегли українські традиції: відзначали Різдво, Великдень, пекли паски, робили кутю та крашанки. Ці страви родина їла вдома, адже за це могли посадити. Чорновіл навчився читати у чотири роки, а у школі найбільше любив математику та філологію, мав хист до написання творів. Її він закінчив із золотою медаллю.

В’ячеслав Чорновіл у молодості. Фото: УІНП

Коли він приїхав до Києва, то був неприємно вражений кількістю зросійщеного населення. Одного разу, коли його сестра Валентина мала необережність сказати російське слово замість “звичайно”, В’ячеслав облив її з відра холодною водою. Пізніше вона зізнавалася, що цей холодний душ запам’ятався на все життя.

— Я мала холодний душ від В’ячеслава у зв’язку з мовою. Він вже був студентом, приїхав додому. Це було в дворі, коло хати умивальник. Я мила руки. Ми про щось говорили. У нас у селі казали “конєшно”, а не “звичайно”, і “навєрно”. Ну я щось таке сказала. Він витягнув із криниці відро холодної води, на мене вилив, сказав: Оце тобі “конєшно”, оце тобі “навєрно”. Цей холодний душ – на все життя, – згадувала Валентина Чорновіл.

В’ячеслав Чорновіл займався бігом та плаванням. У студентські роки йому довелося замінити на змаганнях зі спортивної ходьби одного з учасників, і він посів одне із призових місць. Коли перебував в ув’язненні, робив фізичні вправи та певний час займався йогою.

В одному з інтерв’ю Валентина розповіла, що В’ячеслав хлопцем любив ловити рибу та збирати гриби. Під час поїздок в Карпати вони завжди спали в наметах, а її брат раненько обходив ліс і приносив цілу торбу грибів, i “ми мали що їсти”. Також йому дуже подобалося збирати польові квіти. А ще він дуже любив подорожувати та привозив з кожної мандрівки публіцистичні статті.

В’ячеслав Чорновіл із дружиною Атеною Пашко в Єрусалимі, Ізраїль у 1997 році. Фото: Архів УНІАН

Його сестра якось пригадала ще один вельми цікавий епізод із дитинства, коли Чорновіл спробував курити. Про це хлопці одразу ж розповіли його батькові, який його дуже вилаяв за це: “Тато вивернув кишені сину, знайшов цигарки й… змусив їх з’їсти — після цього В’ячеслав уже ніколи не курив, навіть в ув’язненні”.

Тонко глузував з радянських окупантів

Відбувши перше покарання виправними роботами, Чорновіл вирішив захищати незаконно засуджених українців. Він уклав документальну збірку з іронічною назвою Лихо з розуму. У ній Чорновіл описував історії репресованих у 1960-х та включав туди зразки їхніх заборонених творів. Пізніше слідчий поцікавиться, чому журналіст Чорновіл обрав таку назву.

— Ідея такого заголовку виникла у зв’язку з допитом мене особисто та інших обвинувачених і свідків під час попереднього слідства у 1965-1966 роках. Мені особисто капітан Львіського КДБ Клименко заявив, що я дуже розумний і що мені цей розум трохи збавлять. Від Світличного Івана я чув, що йому відразу після арешту заявили, що в нього засмічений мозок і йому його прочистять, – пояснював він.

Фактично відтоді Чорновіл почав тонко та водночас жорстко тролити радянську систему. Зокрема, він особисто надсилав листи керівнику КДБ та прокурору УРСР про зловживання слідчими владою та перекручування ними процесуальних норм. До листів він додавав копію збірки із забороненими творами. Звернення могли робити всі громадяни, але зміст, який відправляв Чорновіл, містив те, що система вважала забороненим.

Після цього проти нього порушили кримінальну справу, відбулися обшуки, під час яких знайшли збірку Лихо з розуму. Фактично за неї його й засудили до трьох років позбавлення волі. Згідно із законом “Про амністію” його термін скоротили наполовину.

Фото В’ячеслава Чорновола після арешту органами КДБ під час операції Блок у 1972 році.

На судилищі Чорновіл не визнав своєї вини, а під час виступу цитував вірші та обстоював свою позицію. Окрім суто політичних справ радянський режим звинуватив Чорновола у замаху на зґвалтування.

Це сталося перед Олімпіадою-1980, господарем якої був СРСР. За цією сфабрикованою справою його засудили до п’яти років. У підсумку він та інші дисиденти, зокрема Василь Стус та Дмитро Мазур, потрапили під так звані олімпійські арешти.

— Тоді не було підстав застосувати якусь “політичну статтю”, і його звинуватили у спробі зґвалтування. Перед Олімпіадою намагалися всіх “неблагонадійних” вивезти подалі від центрів. Було п’ять міст, де проводилася Олімпіада-80. Крім того, що це була Москва, Ленінград, це ще був і Київ. З цих усіх міст вивозили за сотий кілометр на період Олімпіади “неблагонадійних”, – розповів історик Василь Яблонський.

У 1983 році Чорновола за протестом прокурора Якутії звільнили, але не дозволили повернутися в Україну. Загалом у радянських тюрмах та таборах він провів близько десяти років. Його засуджували чотири рази, а в один із років він мав 83 допити, причому ніколи не свідчив проти друзів.

Гетьман українського козацтва та зрада рухівцями

Зрештою у 1985 році Чорновіл повернувся до Львова, де активно включився у громадську роботу і сформувався як лідер громадськості. Наприкінці 1980-х було створено громадську організацію Народний рух України, яка вже після незалежності перетворилася на політичну партію.

До Верховної Ради як депутат Чорновіл вперше потрапив у 1990 році. Тоді у парламенті на противагу комуністам утворилася демократична Народна Рада, в якій лідером радикального крила став саме Чорновіл. Перебуваючи у меншості, вони змогли проголосити Декларацію про державний суверенітет, а в серпні 1991-го на позачерговій сесії ВР було проголошено Акт Незалежності України.

Він балотувався на президентських виборах 1991 року, поступившись лише Леоніду Кравчуку. За нього віддали свої голоси 7 420 727 українців (23,27%). За словами його дружини Атени Пашко, на свій програш він відреагував так: Програв не я. Програла Україна.

В’ячеслав Чорновіл із дружиною Атеною Пашко біля пам’ятника Тарасу Шевченку у Львові у вересні 1992 року. Фото: УНІАН

Ще одним вельми цікавим фактом про Чорновола, хоча й маловідомим, є те, що його було обрано гетьманом українського козацтва. Це сталося у 1991 році на Великій козацькій раді. Наступного року Чорновіл скликав Переяславську раду та розірвав Переяславську угоду з Росією 1654 року.

— Це був такий радше символічний жест… Для переважної більшості радянських людей, які мало розумілися на всіх цих угодах, і особливо для росіян цю так звану братерську дружбу між Росією та Україною уособлював Переяславський договір. Треба було здійснити такий символічний розрив, – розповів історик Яблонський.

Він зауважив, що цей розрив Переяславської угоди не мав жодних практичних наслідків, але водночас впливав на свідомість людей і розривав доволі тісні зв’язки для частини людей, для яких авторитетом був якраз Чорновіл.

В’ячеслав Чорновіл з гетьманською булавою у 90-х. Фото: Архів УНІАН

У 1998 році НРУ, лідером якого був Чорновіл, на парламентських виборах набрав 9,4% голосів, поступившись лише комуністам. Наступного року в лютому стався розкол партії, коли частина рухівців на чолі із Юрієм Костенком виступили проти Чорновола. Тоді його колишній соратник Володимир Черняк вийшов на трибуну й зачитав вердикт про недовіру й усунення Чорновола з посади голови фракції.

— Було видно, що він (Черняк, – Ред.) отримує неймовірну насолоду від приниження людини, якій раніше і слово поперек боявся сказати. Червона частина депутатів, аплодуючи, стояла і вигукувала в більшовицькому екстазі: “Руховцы, молодцы!!! Давно бы так!”. А він сидів, не опускаючи голови, і дивився просто у вічі Чернякові. Мені здавалося, ще трохи, і комуністи закричать: “Розіп’яти його!”. У мене, власне, і було таке відчуття, ніби людину розпинають, мов останнього злочинця, – пригадував тодішній депутат-рухівець Ярослав Кендзьор.

Тоді Чорновіл самотньо сидів у залі парламенту, не опускаючи голови. Пізніше вже вдова політика Атена Пашко розповіла, що вдома її чоловік не міг стримати сліз та говорив: За що вони так поступили зі мною? Багато з них були моїми учнями…

В’ячеслав Чорновіл у сесійній залі Ради слухає промову Володимира Черняка.

Історик Василь Яблонський зауважив, що проти Чорновола влаштовували провокації впродовж його політичної діяльності. Коли стався розкол Руху, то на нього покладали неуспіхи цієї політичної партії в неотримані мандатів і всього іншого.

— Головне завдання цього кроку було послабити Рух перед виборами 1999 року. Зрештою, Чорноволу після встого цього вдалося об’єднати Рух, і під час оцього об’єднавчого процесу він подолав розкол: Рух залишився єдиною політичною структурою, там відкололася частина людей із Юрієм Костенком, – розповів він.

Вячеслав Чорновіл загинув 25 березня 1999 року в автокатастрофі за нез’ясованих обставин на шосе під Борисполем. Автомобіль політика зіткнувся із КамАЗом з причепом, який розвертався посеред шосе. Всюди зазначалося, що видимість тоді була нормальна. Окрім Чорновола у ДТП загинув його водій Євген Павлов. Василь Яблонський вважає, що це була не випадковість, політика насправді вбили.

— Це моя думка, у мене немає жодних сумнівів щодо того, що ця трагічна  ДТП не була випадковістю. Те, як відбувалося розслідування, як зникали свідки, як зникали учасники цієї ДТП. Все це дуже схоже на замовне вбивство.

Похоронна процесія В’ячеслава Чорновола у Києві зібрала, за різними оцінками, 200 тис. осіб і стала однією з наймасовіших акцій часів незалежності. Її порівнювали з тим, як українці прощалися із Тарасом Шевченком півтора століття тому. Чорновола поховали на Байковому цвинтарі, де над могилою спершу встановили справжній козацький хрест.

Якщо побачили помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.