Потрощені кістки, місяці нерухомості, а боєць мріє повернутися до побратимів

Сашку зараз 25, а на війну пішов у 19. У нього нема руки, колінного суглоба, але й нема уже осколків у мозку. Тільки шрами на голові лишилися.

У перші дні великої війни був у Попасній, згодом – в іншій гарячій точці. Під час одного із запеклих боїв ворожий снаряд вибухнув поруч, забравши життя Сашкових побратимів.

А сам він три години лежав у полі під обстрілами з потрощеними кістками й відкритими переломами та ранами.

Коли винесли пораненого з поля бою, почалася важка боротьба за життя.

– Рік провели у різних госпіталях. Операції, ліки, реабілітологи, психологічна підтримка. Вчимося разом жити в нових реаліях, – розповідає мама бійця.

Позаду – чотири місяці нерухомості. А зараз хлопець летить у Німеччину, там обіцяли, як він каже, “полагодити” ногу.

– А руку вже, вважай, маю, просто біонічний протез не встиг приїхати, – посміхається Сашко.

Каже, завжди хотів бути військовим. І дуже переживає, щоб йому не “дали” інвалідність.

– Ну, щоб хоч інструктором зміг працювати, користь приносити, – говорить поранений.

Неймовірна сила духу йому обов’язкого допоможе в житті.

Джерело і фото: Львівський Обласний Центр Екстреної Медичної Допомоги та Медицини Катастроф