Драма ультрамарафонця: зруйнована психіка і думки про самогубство

У бігу на супермарафонські дистанції, де домінують люди віком від 20 до 30, американець Нікадемус де ла Роса був вундеркіндом, розпочавши кар’єру в 19 років. Але його талант став для нього справжнім прокляттям.

У 19 років де ла Роса пробіг понад 217 км Долиною Смерті в Каліфорнії в жорстоку липневу спеку. Коли йому був 21 рік, він подолав стільки ж у Міннесоті за температури мінус 35 градусів.

У 24 роки він посів друге місце в забігу на 330 км через Альпи. Під час цих 76-годинних перегонів він спав менше двох годин і галюцинував, що кишки його партнера по бігу звисають з його тіла.

Сам де ла Роса зізнається, що провів більшу частину своєї юності в емоційних потрясіннях і, замість того, щоб звернутися по лікування, він, по суті, займався самолікуванням, дотримуючись жорсткого графіка тренувань і беручи участь у найвиснажливіших перегонах у світі.

У 2019 році у віці 29 років у нього діагностували прикордонний розлад особистості. Люди з цим захворюванням часто мають нестабільне почуття власної гідності та намагаються покінчити життя самогубством.

За даними Національного освітнього альянсу з прикордонного розладу особистості, від цієї хвороби страждають близько 14 млн американців. Це вдвічі більше за людей із хворобою Альцгеймера і майже стільки ж, скільки хворих на шизофренію і біполярний розлад разом узятих.

Як і багатьом людям із прикордонним розладом особистості, де ла Росе важко контролювати свої емоції. Він пояснив, що занурюється в суїцидальні думки, лють або сильну ненависть до себе.

Наприкінці 2017 року в де ла Роси діагностували хворобу серця, яка могла бути фатальною. Він переніс успішну операцію на відкритому серці, але пізніше в нього розвинувся перикардит, стан, за якого запалюються тканини навколо серця.

Не маючи можливості тренуватися або брати участь у перегонах на тому рівні, до якого він звик, психіка де ла Роса вийшла з-під контролю. У 2019 році він шокував спільноту ультрамарафонців, опублікувавши в Instagram, що він перебуває під наглядом з приводу високого ризику самогубства.

Коли в середині 2000-х де ла Роса почав бігати, його героями були надмарафонці, які прославляли душевні та фізичні страждання, вважаючи їх ознакою сили та цілеспрямованості.

Але сам він тепер упевнений, що йому потрібно було від самого початку знайти тренера або наставника, який показав би йому, що він може досягти успіху і при цьому не завдати такої колосальної шкоди своєму здоров’ю.