Рак не чекає завершення бойових дій. Роман Кізима про роботу дитячого медичного центру у Львові

З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр, що у Львові, працює у посиленому режимі та став медичним хабом для лікування та перевезення важких онкохворих дітей за кордон. Роман Кізима, який донедавна був лікарем-онкологом та керівником “Клініки онкології та трансплантації кісткового мозку”, а трохи більше місяця став директором львівського Центру, розповів Суспільному про роботу лікарні в умовах війни, а також поділився планами на найближче майбутнє.

На посаді директора Західноукраїнського спеціалізованого дитячого медичного центру ви трохи більше місяця. Чи змінилась робота медзакладу, можливо довелось розставляти нові пріоритети в роботі?

У лікарні працюю лікарем-онкологом, а останні півтори роки — керівником “Клініки онкології та трансплантації кісткового мозку”, тому не новачок чи людина зовні. Зміна директора кардинально не змінить роботу лікарні, при тому, що попередній керівник залишається на посаді одного з головних заступників. Крім того, лікарня є демократична, з горизонтальним управлінням, тому у нас багато людей, які причетні до роботи лікарні. Роль директора — це все координувати.

Головне зберегти все, що добре працює, покращити там, де працює трохи менше і додати кілька нових поштовхів, щоб працювати ще краще.

Загалом кардинальних змін не плануємо. Ми є потужний спеціалізований медичний центр, що веде близько 20 напрямків та лікує чимало пацієнтів. Наша мета — залишитись фінансово стійкими, мати підтримку влади, громадських організацій, благодійних фондів. Звісно, певні управлінські моменти доведеться втілити, але це лише технічні моменти.

Як оцінюєте в час війни ситуацію з наданням онкологічної допомоги дітям у лікарні?

Рак не чекає завершення бойових дій. З початку повномасштабної війни онкологічна допомога дітям перервалась через прямі атаки на великі міста України: Київ, Харків, Суми, Херсон тощо. Але система охорони здоров’я України, не зважаючи на війну, правильно відреагувала та адаптувалась. Те, що нас не вбило — зробило сильнішим.

Оскільки у Львові маємо медичний центр з міжнародною співпрацею та місто географічно вигідно розташоване, до нас почали приїжджати важкохворі діти з усієї України. Відтак, лікарня стала національним хабом з евакуації онкохворих дітей, звідки переправляли до провідних лікарень Європи, Канади, США. Так тривало з лютого до червня 2022 року.

До проєкту “Safer Ukraine” доєднались майже 200 лікарень світу, які готові брати наших пацієнтів до себе на лікування або їхні фахівці допомагали в цьому. Поступово роботу клінік в містах почали відновлювати і пацієнти стали повертатись. Оскільки атаки на Схід продовжуються, а нових хворих виявляють, їх далі можуть скеровувати до нас. Зараз щотижня троє-п’ятеро дітей потрапляють на лікування до Львова, а ми їх за якийсь час веземо за кордон. Хоча, більшість дітей все ж лікуються в Україні.

Скількох онкохворих дітей евакуювали за кордон і куди їх найчастіше відправляли на лікування?

З початку повномасштабної війни з усієї України у закордонні клініки виїхало 1500 важкохворих дітей та приблизно 3 тисячі членів їх сімей. Був створений реєстр, відповідно до якого відбувались евакуації. Деякі діти повернулися до України, дехто досі там, а декого, на жаль, вже немає. Частина пацієнтів та їх родин звертались до нас, перебуваючи вже в Європі, а ми лише координували їх дії.

Що стосується Західноукраїнського дитячого медичного центру, то з тих півтори тисячі наші фахівці за кордон вивезли трохи більше 500 пацієнтів і 1300 членів їх сімей, так званих — конвоїв життя.

На лікування дітей з України відправляли у 18 країн. Найчастіше у Польщу, Німеччину, Італію, а також Чехію, Іспанію, Бельгію, Португалію, Голландію, Францію, Велику Британію. Декілька пацієнтів поїхали у США та Канаду.

Чому була необхідність відправляти хворих дітей за кордон, а не залишати лікувати тут?

На те є низка причин. По-перше, це — безпека. Пацієнти з Сум, Чернігова, Харкова, Одеси, Дніпра, Херсона, Києва були змушені подовгу сидіти у підвалах, тому продовжити їх лікування було неможливо. По-друге, місця роботи часто опинялись під обстрілами і медичні працівники були змушені їх покидати чи просто звільнятись. По-третє, ускладнилась логістика ліків. У перші місяці повномасштабної війни постачання основних ліків для лікування онкохворих дітей було перервано. По-четверте, складність роботи. Деякі медичні заклади просто не мали можливості надавати допомогу, бо десь не було світла, десь зупинилось фінансування, в інших пошкоджена будівля тощо. У таких умовах лікувати дітей було нереально. Тому бували дні, коли за тиждень до нас привозили по 170 нових пацієнтів. Навантаженість була шалена, допомагали лікарі з Києва, Миколаєва, інших міст.

Скільки зараз онкохворих дітей перебуває на лікуванні у Західноукраїнському спеціалізованому дитячому медичному центрі?

Лікування раку передбачає ротацію, тобто необов’язково, щоб хвора дитина постійно перебувала в лікарні. Загалом, на лікуванні перебуває 300 дітей і це дуже багато. Одномоментно у нас лікується до ста онкохворих дітей.

Тим, хто приїхав на лікування з інших регіонів, допомагає місцева влада, благодійні фонди, зокрема, “Таблеточки”, “Запорука”, наприклад, надаючи їм житло. Також є спільне лікування з європейськими центрами, коли певний етап лікування проводимо у нас, а інший — у партнерів в Європі.

Які види раку у дітей переважають?

Переважають, як і раніше, лейкемія, тобто рак крові, злоякісні пухлини головного мозку та різні пухлини кісток і внутрішніх органів: печінки, нирок.

Якщо у дорослих рак може бути набутий (через куріння, ожиріння, малорухливий спосіб життя, шкідливе виробництво тощо), то які причин дитячого раку?

Дитячий рак — це генетично детерміновані пухлини. Це означає, що все одно хворобі не запобігти і в організмі дитини відбувається мутація, відтак проявляється пухлина. У дорослих все по-іншому — якщо вони будуть менше курити, то рідше виникатиме рак легень, якщо менше їстимуть неякісних та шкідливих продуктів, то менше людей матиме рак кишківника. У дітей онкологія завжди на певному рівні, кількість мутацій хіба що може побільшати через несприятливі умови, радіацію тощо. До речі, ситуація із захворюваність у всьому світу є практично однакова.

Розкажіть про можливості лікування раку дітей в Україні, зокрема у Західноукраїнському спеціалізованому дитячому медичному центрі?

Мета нашого Центру — надати повний цикл лікування. Тобто, якщо вже сюди потрапив, не потрібно бігати по інших медустановах, збирати аналізи, шукати фахівців тощо. Усе можна зробити на місці. Наша команда складається не лише з онкологів, а й хірургів, реаніматологів, спеціалістів у лабораторіях, ендокринологів, імунологів, офтальмологів.

Ми проводимо всі варіанти хіміотерапії. Також використовуємо різні новітні препарати, які отримуємо завдяки міжнародним та наукових проєктам, так і завдяки гуманітарним угодам. У Центрі доступні ліки, у тому числі таргетна терапія або імунотерапія, які тільки вийшли у США.

Крім того, виконуємо складні операції. При потребі чи вкрай складних випадках —радимось, консультуємось чи переводимо пацієнтів в Інститут раку чи київський “Охматдит”.

Лікування для маленьких пацієнтів є безкоштовним?

Безоплатним! Загалом, є чотири джерела фінансування: Національне, зокрема, пакети НСЗУ та надання ліків по національній програмі забезпечення. Обласні програми, які добре розвинуті у Львівській області. Благодійні фонди, якщо, наприклад, ми не врахували якогось препарату, реактиву чи методики, вони у всьому можуть допомогти. Також міжнародні організації, з якими ми тісно співпрацюємо. Зокрема, троє наших пацієнтів мають рідкісні форми раку, відтак потребують особливих рідкісних препаратів. Якраз їх забезпечує міжнародний фонд, але лікування відбувається під нашим наглядом.

У цілому, для маленьких пацієнтів лікування є безоплатним. Звісно, можуть бути певні витрати: на проживання чи харчування, якщо це пацієнти з іншого міста чи області. Але машини чи квартири ніхто не продає. Ми стараємось шукати фінансову підтримку деінде, щоб мати можливість лікувати своїх пацієнтів.

А яку суму покриває НСЗУ?

НСЗУ виплачує за певний випадок. Цього часто недостатньо, але якщо в лікарні багато пацієнтів, то за рахунок одного (того, в кого лікування є дешевшим), можемо покрити витрати іншого — того, хто потребує дорожчого лікування.

У цілому від фонду НСЗУ за лікування однієї онкохворої дитини лікарня отримує від 150 до 250 тис. грн. Якщо врахувати, що ліки фінансуються окремими програмами, то за умови грамотного менеджменту закладу та охорони здоров’я все можна забезпечити.

Раніше повідомлялось, що пацієнти Західноукраїнського спеціалізованого дитячого медичного центру є у світовому реєстрі американського центру з лікування раку St.Jude Children’s Research Нospital. Які можливості дає така міжнародна комунікація?

Це науковий світовий реєстр, завдяки якому наші пацієнти мають можливість отримувати таке ж лікування, як німці, американці, італійці. Але з моменту повномасштабного вторгнення ми були змушені призупинити цю роботу. За умови, що в Україні буде все спокійно реєстр поступово буде відновлюватись.

За тиждень до війни, 15 лютого 2022 року, у лікарні відкрили “Клініку трансплантації кісткового мозку”. Розкажіть про успіхи трансплантації за більш ніж рік. Скільки пересадок здійснили?

“Клініка дитячої онкології та трансплантації кісткового мозку” — це структурний підрозділ. Першу трансплантацію здійснили 2 липня 2022 року. Розпочали з аутологічних трансплантацій, коли донором є власні стовбурові клітини. Їх уже провели п’ять. Усе пройшло добре і ми готуємося до наступних. Флагманом цього процесу є Національна лікарня “Охматдит”.

Трансплантація кісткового мозку — тривалий процес. Сама процедура одноденна, але йде довга підготовка. Наприклад, на лікування одного пацієнта відводиться місяць-два, адже тривалий час він повинен перебувати у чистому боксі.

Щодо органної трансплантації, то у Центрі провели 10 пересадок нирок.

А яка спроможність клініки?

До війни планували, що за рік будемо проводити 20 трансплантацій. Але війна, переїзд пацієнтів дещо змінили ситуацію.

Для якісної діагностики у Центрі тепер працюють томограф, енцефалограф, інше обладнання. Що не вистачає для повноцінної роботи?

Базовий набір маємо, хоч надалі подаємо потреби, готуємо проєкти. Досконалості не має…

Чи визначили ви для себе основні напрямки роботи на найближчі пів року — рік?

Щодо медичних напрямів, то нічого не змінилось — у пріоритеті онкологія, гематологія, хвороби нирок і трансплантації нирок, імунодефіцити, ревматологічні хвороби (ювенільний ревматоїдний артрит), важкі неврологічні захворювання (СМА) тощо.

Наша лікарня буде затверджена у МОЗ як референс-центр, тобто станемо лікарнею-флагманом у наданні допомоги дітям з орфанними захворюваннями. Те, що для якоїсь лікарні буде рідкісним і тяжко лікувати, для нас стане звичною роботою, тому ще більше концентруватимемо увагу пацієнтів.

Крім того, плануємо оновити лікарню: перебудуємо реанімацію, пацієнтські, амбулаторні простори, закупимо нове обладнання. Не забуваємо про освіту персоналу. Наші лікарі та медсестри періодично їздять у найкращі лікарні світу, де набираються знань. Без людей лікарня — це лише голі стіни.