26 операцій з відновлення обличчя у Львові: інтерв’ю з співорганізаторкою місії американських хірургів “Face to Face”

Протягом тижня, з 22 до 29 квітня, команда американських пластичних та реконструктивних хірургів разом з львівськими спеціалістами безкоштовно оперувала українців, які отримали травми внаслідок війни. За цей час медики виконали операції для відновлення обличчя з використанням кісток рук та ніг для 23 військових та 3 цивільних. Про результати місії “Face to Face”, найскладніші випадки та 15-годинний робочий день Суспільному розповіла співорганізаторка місії та хірург-отоларинголог Іванна Небор.

Скільки заявок ви отримали від українців, травмованих внаслідок війни? Яку кількість оперативних втручань вдалось виконати за тиждень?

Ми відкрили прийом заявок орієнтовно наприкінці лютого-на початку березня. Цього разу в нас відразу було умовою, що ми приймаємо заявки тільки від чинних військових. Усього нам надіслали більш ніж сто заявок. Ми розглядали кожну, обирали найскладніші випадки, найбільш комплексні. З них ми змогли відібрати 30 пацієнтів. У процесі хтось скасував, в когось хвороба інфекційна, що ми не змогли проводити операцію.

Загалом за цей тиждень ми провели 26 оперативних втручань. З них були три цивільні пацієнти, яких ми оперували під час першої місії у вересні (в Івано Франківську, — ред.). Тобто ми робили цим пацієнтам другий етап. А всі інші 23 — це суто військові.

З якими найскладнішими випадками довелось попрацювати?

Загалом у нас було п’ять найскладніших кейсів. Перші три пацієнти були з дуже серйозними дефектами нижньої щелепи, їм пересаджували кістку з ноги для відновлення щелепи. Там потрібно було не просто виділити саму кістку, а виділити ще постачання крові, тобто судини окремо. Ми виділяли судини шиї, судини на нозі і зшивали усе це під мікроскопом. Саме зшивання триває десь години дві-три, щоб просто зіставити усі судини.

Іще два випадки були з дуже складними реконструкціями носа, коли потрібно було теж брати додатково тканини, кістку з руки, для того, щоб відновити структуру носа. Також в нас були пацієнти, в яких були дуже серйозні деформації обличчя, саме м’яких тканин, і їм треба було повністю висікати рубцеві тканини, брати хрящ з ребра і все це будувати, зшивати. Це цікаво, як багато ниток ми взагалі за цей тиждень використали? Але шили ми дуже і дуже багато.

Здебільшого це мінно-вибухові травми. В одного пацієнта, з його слів, снайпер вистрілив йому прямо в обличчя і пошкодив нижню щелепу. Це якраз був той пацієнт, якому ми її відновлювали.

Як такі операції впливають на життя пацієнтів? Яку функцію виконують, окрім естетичної?

Наші пацієнти діляться на кілька груп. Є пацієнти, для яких ці операції вирішують насамперед естетичні проблеми. Наприклад ті, які не мають кінчика носа. Або мають просто якийсь дуже великий шрам, який деформує обличчя, або повністю деформує губи. І для них звісно ці операції покращують вигляд обличчя і пацієнти більш впевнені в собі, можуть краще соціально адаптуватися після таких операцій. Пацієнти розказували, що стали впевненішими, можуть виходити спілкуватися з людьми, вони не прикривають своє обличчя, коли ходять в магазин і так далі.

Є інша група пацієнтів, в яких немає верхньої, нижньої щелепи, немає носа, просто там велика дірка. Для таких пацієнтів… вони не можуть нормально дихати, не можуть нормально харчуватися, не можуть нормально говорити. Такі операції дозволяють пацієнтам продовжувати нормальне життя. Звісно з такими важкими деформаціями неможливо повернути попереднє обличчя пацієнта, але завжди можна дати можливість нормально жити.

В нас був пацієнт, який казав, що просто дуже хоче з’їсти яблуко. Він нам написав це на телефоні, бо не міг нормально говорити, було незрозуміло, що він говорить. Коли ми його прооперували, звісно для того, щоб йому можна було з’їсти яблуко, треба зробити ще імплантування зубів, додаткові операції, але він вже міг нормально говорити. І нам було зрозуміло, що він говорить, бо в нього була нижня щелепа. Він реально себе більш комфортно почуває, це однозначно.

Медикиня слідкує за показниками пацієнта. Фото Василь Салига

Американські хірурги оперували спільно з українськими медиками. Чи готові українські фахівці самостійно проводити операції такого рівня?

Ми приїжджаємо раз на декілька місяців, пацієнтів дуже багато, тому набагато розумніше вчити українських лікарів. Такі операції як пересадка тканин і кісток, вони потребують довшого тренінгу, напевно, через декілька місій, коли ми будемо робити з хірургами кожен раз ці етапи, то вони зможуть самостійно виконувати ці комплексні втручання. Але однозначно вони навчилися новим методикам по відновленню кінчика носа, опанували простіші доступи. Ми показали їм нові операції, залишили деякі інструменти, багато розхідних матеріалів, які вони зможуть використовувати. І можна сказати, що багато операцій або етапів українські медики засвоїли і будуть використовувати у своїй практиці.

Крім того, ми проводили живу трансляцію цих оперативних втручань, тобто лікарі і хірурги з усієї України могли спостерігати за цими операціями онлайн

Хірургам в межах місії вдалось прооперувати 26 пацієнтів. Фото Василь Салига

Скільки зазвичай тривав робочий день?

Ми так працювали і це точно не перебільшення: приїжджали в лікарню, з 7 ранку починали роботу і виходили з лікарні о 10 вечора. Деколи навіть пізніше, тому що наші медсестри мали все мити, прибирати, поставити інструменти стерилізуватися для того, щоб вони були готові на наступний день. Деякі медсестри працювали до 11 вечора. Це був дуже складний і насичений тиждень.

Команда медиків. Фото Василь Салига

Коли і де відбудеться наступна місія?

Ми точно знаємо, що місія відбудеться, через кілька місяців ми повернемося. Місце і місто обговорюємо. Те, що ми будемо знову в Україні — це 100%

Читайте також

Працюють одночасно у трьох операційних: у Львові команда хірургів зі США оперує дітей

“Допомогти цим людям — мені за честь”: медбрат зі США волонтерить у львівській лікарні