Новий наступ РФ: експерти спрогнозували, чого чекати в найближчі тижні
Австрійський військовий аналітик Том Купер, директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський та військовослужбовець ЗСУ, історик Юрий Гудименко дали Фактам тижня ексклюзивний прогноз на найближчі тижні війни.
Які цілі Кремль хоче вразити до 24 лютого, чи вдасться президенту РФ Володимиру Путіну захопити весь Донбас до весни, на яких напрямках можливі прориви окупантів та чого чекати на Півдні та Півночі України – читайте в матеріалі.
– З того, що я можу сказати, цей наступ продовжується вже тиждень, якщо не довше. Я не очікую, що він буде більшим. Це не буде якимось великим тиском на одному секторі лінії фронту, тиск буде зберігатися на багатьох ділянках. Це – те, як діє російська армія з огляду на український тиск на їхню логістичну систему, – зазначив Том Купер.
Тим часом військовослужбовець ЗСУ, історик Юрий Гудименко уточнює, що росіяни поспішають у своєму наступі, і справа тут не тільки в західних танках, яких вони бояться.
Зараз дивляться
– Їхня логіка зрозуміла: якщо вони зараз проводять наступ, фіксуються десь на якійсь точці, то теоретично потім з цієї точки можна казати і про свою перемогу на свою внутрішню аудиторію і транслювати свої якийсь вимоги до нас, – вважає Гудименко.
Інститут вивчення війни в Вашингтоні констатує, що на півночі Луганщини окупанти зосередили значні сили, які дозволяють їм просуватися вперед.
Мова йде, в першу чергу, про частину Луганської області на ділянці між Сватовим і Кремінною.
Тут діють великі з’єднання третьої та сто сорок четвертої мото-стрілецьких дивізій, полк дев’яностої танкової дивізії, частини сімдесят шостої десантно-штурмової дивізії. До того ж, в резерві знаходяться частини другої мотострілецької дивізії.
Аналітики інституту вивчення війни припускають – метою цього наступу може бути західний напрямок, тобто – місто Лиман Донецької області.
Чому окупанти обрали саме цю ділянку? Тому що у разі необхідності цей напрямок вони можуть оперативно підсилити додатковими частинами.
Так, директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський пояснює, що розгалуджена транспортна мережа на східному напрямі довзоляє маневрувати, однак багато що залежатиме не лише від планів росіян, але й від дій ЗСУ.
Сунгуровський каже, що зараз наша перевага в тому, що ми вчасно отримуємо розвідданні про переміщення ворога, а відповідно – можемо прогнозувати його наміри. Під Бахмутом вагенрівці і регулярні російські війська остаточно довели, що ставка робиться фактично на масовані піхотні атаки. Єдине питання – чи надовго при такий суїцидній тактиці Росії вистачить особового складу.
Том Купер зазначає, що очевидним є той факт, що вони можуть продовжувати таким чином ще дуже довго.
– Тому що вони могли воювати регулярними військами півроку від початку повномасштабного вторгнення. Потім була мобілізація, яка триває, завдяки їй Росія щомісяця може надсилати на фронт від 40 до 50 тисяч військових. Тому це дозволяє їй триматися дуже довго. Щонайменше ще рік, – сказав експерт.
Водночас, додає Том Купер, Україна досі не має переваги в важкому озброєнні.
– Чи має Україна достатньо ресурсу, щоб перебити російські поставки техніки та боєприпасів на фронт? – Ні. Треба більше озброєння, артилерії, боєприпасів для HIMARS та ракетних систем. А також – далекобійних боєприпасів, щоб знищувати склади з російськими боєприпасами, – перерахував він.
Гудименко додав, що ситуація на Донбасі залишається важкою – хоч і по одному селу на місяць, але росіяни продовжують окуповувати наші території.
– Тобто там в них є прогресс і логічно, що вони будуть продовжувати його там, – сказав він.
У той же час на кордоні з Білоруссю готуються українські позиції, адже весь останній рік там нескінченно йшли спільні навчання двох армій: російської та білоруської.
Експерти зазначають, що поки що схоже на те, що війська в Білорусі виконують роль стримуючого фактора, змушуючи ЗСУ тримати значні сили на півночі, а не використовувати їх на інших, загрозливих ділянках фронту.
Проте Микола Сунгуровський закликає не скидати цей напрям з рахунків.
– Хоча часто також говорять, там немає інфраструктури, там немає накопичення логістики, тому подібне, але ж давайте згадаємо, що з квітня минулого року там проходять навчання і під час цих навчань ця інфраструктура створювалася. Залишається провести приховане перекидання особового складу, – пояснив він.
Тим часом в РНБО припускають, що Росія може все-ж таки наважитися на північний наступ. Але не на Київ, а на західні області, аби відрізати шляхи постачання західної зброї
Проте наступати там досить важко – Том Купер нагадав, що варто враховувати місцеву логістику.
– У них немає достатньої залізничної логістики для наступу з Білорусі. І вона недостатньо розвинута в цьому напрямку. А залізниця – вона дуже важлива для великого наступу. І це якраз стосується східної індустріальної України, яка добре з’єднана з Росією в плані залізниці. Тому саме там буде великий наступ. Вони не можуть зробити теж саме на Харківщині, Чернігівщині та Сумщині. Це ж стосується і Києва, – розповів Купер.
Накопичення російських сил триває й на запорізькому напрямку, але і там досі немає достатньої кількості ударних угруповань і техніки для хоча б якогось прориву.
Таким чином, за оцінками експертів, найбільший тиск зберігатиметься на Донбасі. Юрій Гудименко вважає, що найкращим захистом у такій ситуації буде раптовий удар.
– Це – єдиний вихід, тому що в такому випадку вони будуть ліквідовувати, або намагатися ліквідовувати прорив, зривати людей якомога швидше, зривати особовий склад і намагатись цю пожежу якось тушити, – сказав він.
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
Яку б тактику не обрали ЗСУ, експерти сходяться на тому, що Путін, як і минулого року, переоцінює спроможності своєї армії, і єдине на що вона здатна – це невелике просування на 20-30 кілометрів на окремих ділянках величезною ціною втрат людей та техніки.
Джерело ФАКТИ. ICTV
2023-02-16 16:22:01