Трагедія за трагедією: як пережити накопичення болі і горя, що оточує нас

Минулого тижня ми пережили кілька великих потрясінь.

Спочатку Дніпро – ворожа ракета влучила у багатоповерхівку. Загинуло багато людей.

Не встигли ми оговтатися від цієї трагедії, як в Броварах сталася нова: гвинтокрил впав на дитячий садочок. Загинуло керівництво МВС і одна дитина, а багато місцевих мешканців отримали опіки.

Був звичайний ранок, батьки вели своїх дітлахів у садочок – місце, де при перших звуках повітряної тривоги вихователі спускаються у бомбосховище. Місце, де здавалося було безпечно.

І тепер батьки бояться вести своїх дітей у садочок, а діти – відходити від батьків.

Як перебороти цей страх? Як витримати ці емоційні гойдалки, розказала психоаналітик Ганна Кушнарук.

– Після кожної трагедії нам знадобиться певний час, щоб дати собі час на загоєння. Буде час, коли батьки не зможуть відводити дітей у садок, коли неможливо буде відірвати їх від себе.

На жаль, ці трагедії стаються в нашому житті майже регулярно. Це впливає і буде впливати на нас ще певний час.

Так, якийсь час буде страшно, що довірили дитину комусь, обставинам. Психоаналітик розповідає, що ці наслідки будуть тривати близько місяця.

– Але потреба життя буде брати гору. Тому що дитина рано чи пізно все одно скаже, що я хочу до своїх друзів. І тут батьки будуть перемикатися на внутрішню зацікавленість своїх дітей.

Ганна Кушнарук вважає, що потрібно сьогодні дозволити собі бути обачливими. Дозволити собі боятися, тому що соціалізація  все одно переможе і ми будемо жити далі.

А як жити батькам, чиї діти загинули. Як пережити це?

– Це дійсно потрібно пережити: горювання, злість – всі стадії загоювання, – пояснює Кушнарук. – Тому можна дозволити собі думати, що не знаєш, як жити та чинити. Адже це одна зі стадій переживання внутрішньої трагедії.

Як собі допомагати

– По-перше, ніколи не потрібно ставити питання за що? Відмінити думки, що це покарання. Це ослаблює людину.

Вихід із цієї ситуації – це максимальна дієвість. Людина, яка дізнається про трагічну новину, або закривається і боїться, або вона починає шукати людей, яким зараз теж потрібна допомога: словом чи матеріально, чи фізичною роботою. Дієвість розторможує людину, яка сидить і думає, як жити, що буде, за що, навіщо.

Як спілкуватися з пережившими трагедію

Іще одне питання виникає в ситуації, коли сталася трагедія: як спілкуватися з людьми, що пережили втрату. Як не перейти ту межу, коли своєю допомогою можна зашкодити.

– Насамперед ніколи не питайте, як ти. Людина в такій ситуації – ніяк, – радить психоаналітик. – Вона не може оцінити свій стан. Вона навіть не хоче говорити ні з ким. На це треба зважати.

Краще за все дати людині зрозуміти, що ви поруч, що ви на зв’язку. Прийде час і вона сама може вам зателефонувати.

Не потрібно говорити, я тебе розумію. Ніхто не може зрозуміти людину в горі, тому що горе кожен розуміє і переживає абсолютно індивідуально.

Ми будемо так жити ще якийсь час. І ми маємо бути тактовними один до одного.

Як позбавитися напруження

Зараз у всіх накопичилося напруження. Якщо на початку війни всі консолідувалися, щось робили, допомагали один одному, то зараз все частіше виникають конфлікти вдома і на роботі.

Або ж люди стають апатичними, інколи друзі перестають спілкуватися, замикаються. Що робити в таких випадках? Давати вихід емоціям? Але це інколи виглядає непристойно.

 – Те, що накопичилося все одно вилізе. І часто не там, де потрібно, – говорить Ганна Кушнарук. – Не обов’язково все переводити в сварку. Краще вийдіть на вулицю і походіть.

Направте енергію, що накопичилася, на  рух. Це найкращий скинути негатив безпечно.

Минулого тижня ми пережили кілька великих потрясінь.

Спочатку Дніпро – ворожа ракета влучила у багатоповерхівку. Загинуло багато людей.

Не встигли ми оговтатися від цієї трагедії, як в Броварах сталася нова: гвинтокрил впав на дитячий садочок. Загинуло керівництво МВС і одна дитина, а багато місцевих мешканців отримали опіки.

Був звичайний ранок, батьки вели своїх дітлахів у садочок – місце, де при перших звуках повітряної тривоги вихователі спускаються у бомбосховище. Місце, де здавалося було безпечно.

І тепер батьки бояться вести своїх дітей у садочок, а діти – відходити від батьків.

Як перебороти цей страх? Як витримати ці емоційні гойдалки, розказала психоаналітик Ганна Кушнарук.

– Після кожної трагедії нам знадобиться певний час, щоб дати собі час на загоєння. Буде час, коли батьки не зможуть відводити дітей у садок, коли неможливо буде відірвати їх від себе.

На жаль, ці трагедії стаються в нашому житті майже регулярно. Це впливає і буде впливати на нас ще певний час.

Так, якийсь час буде страшно, що довірили дитину комусь, обставинам. Психоаналітик розповідає, що ці наслідки будуть тривати близько місяця.

– Але потреба життя буде брати гору. Тому що дитина рано чи пізно все одно скаже, що я хочу до своїх друзів. І тут батьки будуть перемикатися на внутрішню зацікавленість своїх дітей.

Ганна Кушнарук вважає, що потрібно сьогодні дозволити собі бути обачливими. Дозволити собі боятися, тому що соціалізація  все одно переможе і ми будемо жити далі.

А як жити батькам, чиї діти загинули. Як пережити це?

– Це дійсно потрібно пережити: горювання, злість – всі стадії загоювання, – пояснює Кушнарук. – Тому можна дозволити собі думати, що не знаєш, як жити та чинити. Адже це одна зі стадій переживання внутрішньої трагедії.

Як собі допомагати

– По-перше, ніколи не потрібно ставити питання за що? Відмінити думки, що це покарання. Це ослаблює людину.

Вихід із цієї ситуації – це максимальна дієвість. Людина, яка дізнається про трагічну новину, або закривається і боїться, або вона починає шукати людей, яким зараз теж потрібна допомога: словом чи матеріально, чи фізичною роботою. Дієвість розторможує людину, яка сидить і думає, як жити, що буде, за що, навіщо.

Як спілкуватися з пережившими трагедію

Іще одне питання виникає в ситуації, коли сталася трагедія: як спілкуватися з людьми, що пережили втрату. Як не перейти ту межу, коли своєю допомогою можна зашкодити.

– Насамперед ніколи не питайте, як ти. Людина в такій ситуації – ніяк, – радить психоаналітик. – Вона не може оцінити свій стан. Вона навіть не хоче говорити ні з ким. На це треба зважати.

Краще за все дати людині зрозуміти, що ви поруч, що ви на зв’язку. Прийде час і вона сама може вам зателефонувати.

Не потрібно говорити, я тебе розумію. Ніхто не може зрозуміти людину в горі, тому що горе кожен розуміє і переживає абсолютно індивідуально.

Ми будемо так жити ще якийсь час. І ми маємо бути тактовними один до одного.

Як позбавитися напруження

Зараз у всіх накопичилося напруження. Якщо на початку війни всі консолідувалися, щось робили, допомагали один одному, то зараз все частіше виникають конфлікти вдома і на роботі.

Або ж люди стають апатичними, інколи друзі перестають спілкуватися, замикаються. Що робити в таких випадках? Давати вихід емоціям? Але це інколи виглядає непристойно.

 – Те, що накопичилося все одно вилізе. І часто не там, де потрібно, – говорить Ганна Кушнарук. – Не обов’язково все переводити в сварку. Краще вийдіть на вулицю і походіть.

Направте енергію, що накопичилася, на  рух. Це найкращий скинути негатив безпечно.