Крик про допомогу, який не чують: правда і міфи щодо самогубства

Психолог Галина Волошина, керуючись перевіреними багаторічними науковими спостереженнями, підготувала добірку найпоширеніших міфів щодо самогубства та їхнього тлумачення.

– На сьогодні тема суїциду досі вважається табуйованою, про неї не прийнято говорити в суспільстві, вона оповита великою кількістю міфів. Однак суїцид – це проблема, про яку треба говорити і намагатися запобігти її прояву, – зазначає психолог.

Міф: більшість самогубств скоюється майже або зовсім без попередження

Факт: більшість людей подають попереджувальні сигнали про можливе самогубство – у формі прямих висловлювань, фізичних, тілесних ознак, емоційних реакцій або поведінкових проявів.

Вони повідомляють про можливість вибору самогубства як засобу позбавлення від болю, напруги, збереження контролю або компенсації втрати. Такі сигнали часто бувають криками про допомогу.

Міф: не слід говорити про самогубство з людиною, яка схильна до нього, оскільки це може подати їй ідею про здійснення цієї дії

Факт: розмова про самогубство не породжує і не збільшує ризику його вчинення, а, навпаки, знижує його. Кращий засіб виявлення суїцидальних намірів – пряме питання про них.

Відкрита розмова з вираженням щирого занепокоєння щодо наявності у людини думок про самогубство є для неї джерелом полегшення, навіть одним з ключових моментів у запобіганні безпосередньої небезпеки самогубства.

Міф: якщо людина говорить про самогубство, то вона його не робить

Факт: люди, що зводять рахунки з життям, найчастіше перед цим прямо або побічно дають кому-небудь знати про свої наміри. Це стосується чотирьох з п’яти суїцидентів. Тому, якщо до вас звернулася така людина, ніколи не відмовляйтеся від розмови з нею, відверніть її від цього всіма можливими засобами і перш за все глибокою зацікавленістю в житті цієї людини.

Міф: суїцидальні спроби, які не призводять до смерті, є лише формою поведінки, спрямованої на привернення уваги

Факт: суїцидальні форми поведінки або демонстративні дії деяких людей є крайнім, останнім закликом або проханням про допомогу, що посилається іншим. Надання допомоги у вирішенні проблем, встановлення контакту є ефективним методом запобігання суїцидальної поведінки.

Міф: самогубець впевнено бажає померти

Факт: наміри більшості суїцидентів залишаються двоїстими аж до моменту смерті. Вони відкриті для допомоги іншим, навіть якщо ця допомога нав’язується їм. Більшість осіб з суїцидальними тенденціями шукають спосіб продовження життя.

Міф: якщо людина одного разу зробить суїцидальну спробу, то вона більше її не повторить

Факт: хоча більшість осіб, які здійснюють суїцидальну спробу, зазвичай переходять до самогубства, проте значна частина з них повторюють ці спроби. Так, частота самогубств у осіб, які раніше здійснювали суїцидальні спроби, в кілька разів вище, ніж у решти населення.

Міф: самогубство є надзвичайно складним явищем, тому допомогти самогубцям можуть тільки професіонали

Факт: дослідження показують, що реагування на суїцидальну поведінку у конкретної людини не вимагає глибоких знань з психології чи медицини. Потрібно лише прояв уваги до того, що говорить людина, прийняття цього всерйоз, надання підтримки і звернення за відповідною допомогою.

Важливо! Багато людей гине в результаті самогубства лише тому, що їм не була запропонована або стала недоступною невідкладна перша допомога і підтримка. Будьте уважні до свого оточення, до близьких людей.

Джерело: Психологічна підтримка

Психолог Галина Волошина, керуючись перевіреними багаторічними науковими спостереженнями, підготувала добірку найпоширеніших міфів щодо самогубства та їхнього тлумачення.

– На сьогодні тема суїциду досі вважається табуйованою, про неї не прийнято говорити в суспільстві, вона оповита великою кількістю міфів. Однак суїцид – це проблема, про яку треба говорити і намагатися запобігти її прояву, – зазначає психолог.

Міф: більшість самогубств скоюється майже або зовсім без попередження

Факт: більшість людей подають попереджувальні сигнали про можливе самогубство – у формі прямих висловлювань, фізичних, тілесних ознак, емоційних реакцій або поведінкових проявів.

Вони повідомляють про можливість вибору самогубства як засобу позбавлення від болю, напруги, збереження контролю або компенсації втрати. Такі сигнали часто бувають криками про допомогу.

Міф: не слід говорити про самогубство з людиною, яка схильна до нього, оскільки це може подати їй ідею про здійснення цієї дії

Факт: розмова про самогубство не породжує і не збільшує ризику його вчинення, а, навпаки, знижує його. Кращий засіб виявлення суїцидальних намірів – пряме питання про них.

Відкрита розмова з вираженням щирого занепокоєння щодо наявності у людини думок про самогубство є для неї джерелом полегшення, навіть одним з ключових моментів у запобіганні безпосередньої небезпеки самогубства.

Міф: якщо людина говорить про самогубство, то вона його не робить

Факт: люди, що зводять рахунки з життям, найчастіше перед цим прямо або побічно дають кому-небудь знати про свої наміри. Це стосується чотирьох з п’яти суїцидентів. Тому, якщо до вас звернулася така людина, ніколи не відмовляйтеся від розмови з нею, відверніть її від цього всіма можливими засобами і перш за все глибокою зацікавленістю в житті цієї людини.

Міф: суїцидальні спроби, які не призводять до смерті, є лише формою поведінки, спрямованої на привернення уваги

Факт: суїцидальні форми поведінки або демонстративні дії деяких людей є крайнім, останнім закликом або проханням про допомогу, що посилається іншим. Надання допомоги у вирішенні проблем, встановлення контакту є ефективним методом запобігання суїцидальної поведінки.

Міф: самогубець впевнено бажає померти

Факт: наміри більшості суїцидентів залишаються двоїстими аж до моменту смерті. Вони відкриті для допомоги іншим, навіть якщо ця допомога нав’язується їм. Більшість осіб з суїцидальними тенденціями шукають спосіб продовження життя.

Міф: якщо людина одного разу зробить суїцидальну спробу, то вона більше її не повторить

Факт: хоча більшість осіб, які здійснюють суїцидальну спробу, зазвичай переходять до самогубства, проте значна частина з них повторюють ці спроби. Так, частота самогубств у осіб, які раніше здійснювали суїцидальні спроби, в кілька разів вище, ніж у решти населення.

Міф: самогубство є надзвичайно складним явищем, тому допомогти самогубцям можуть тільки професіонали

Факт: дослідження показують, що реагування на суїцидальну поведінку у конкретної людини не вимагає глибоких знань з психології чи медицини. Потрібно лише прояв уваги до того, що говорить людина, прийняття цього всерйоз, надання підтримки і звернення за відповідною допомогою.

Важливо! Багато людей гине в результаті самогубства лише тому, що їм не була запропонована або стала недоступною невідкладна перша допомога і підтримка. Будьте уважні до свого оточення, до близьких людей.

Джерело: Психологічна підтримка