120 днів на передньому краї: історія бійців «Гобліна» і «Базуки»

Перші дні запам’яталися побратимам виснажливим пошуком бодай якогось укриття.

Історію бійців оприлюднила 12 березня Державна прикордонна служба України.

Зрештою прикордонники знайшли старий бліндаж, закиданий землею та деревом, і взялися спільно облаштовувати побут: розчищали простір та створювали умови для спостереження. Проте спокій тривав недовго. Після того як ворог помітив рух, почалися інтенсивні обстріли, а на п’ятий день противник застосував газ, намагаючись вибити прикордонників з укріплення.

Через руйнування входу бійцям доводилося маневрувати, тимчасово змінювати дислокацію та повертатися на позиції, коли вогонь трохи вщухав.

Передній край став для побратимів боротьбою не лише з противником, а й із голодом та спрагою.

Провізію та воду доставляли дронами, що прикордонники називали «повітряною поштою», проте через активність ворога траплялися періоди, коли доводилося чекати доставки набагато довше.

Пересування під постійною загрозою з боку безпілотників вимагало від прикордонників максимальної злагодженості, адже звук ворожого дрона часто було неможливо почути вчасно.

Найважчим випробуванням захисники називають необхідність зберігати тверезий розум і не падати духом під тиском постійної небезпеки.

Триматися допомагав зв’язок із близькими: один із прикордонників щодня писав дружині та вів щоденники.

На момент виходу в тил сили були настільки вичерпані, що власне спорядження здавалося непідйомним, а шлях до евакуації став для прикордонників справжнім іспитом на витривалість.

Поранення, довгі виходи з позицій, кілометри дороги до евакуації — усе це частина того досвіду, через який проходять захисники України.

Для «Гобліна» і «Базуки» цей період став перевіркою витримки, де щоденна реальність вимагала триматися й рухатися далі попри втому і небезпеку.

Як повідомляла АрміяInform,  прикордонний підрозділ «Фенікс» знищує росіян на Добропільському напрямку.