Україна і світ

У той день, як він потрапив у полон, я дізналась, що вагітна, – дружина військовополоненого

У той день, як він потрапив у полон, я дізналась, що вагітна, – дружина військовополоненого

Українські спецпризначенці Сергій Глондар та Олександр Коріньков потрапили у пазури бойовиків 16 лютого 2015-го при виконанні бойового завдання – опинилися у пеклі Дебальцівського котла. Спочатку сумнозвісна “яма”, далі моторошний підвал колишнього СБУ в Донецьку, кілька буцегарень, а нині ізолятор суворого утримання – така траєкторія неволі українців.

Їх дружини Катерина Глондар та Юлія Корінькова востаннє чули голоси своїх рідних у 2016-му. Але написані їх рукою листи інколи приходять. Тому жінки впевнені: кохані живі.

У той день, як він потрапив у полон, я дізналась, що вагітна, – дружина військовополоненого
Військові потрапили в полон під час виконання бойового завдання

Четвертий рік вольові дружини борються всіма можливими методами, аби наблизити омріяне повернення додому. У Юлії досі триває медовий місяць, менша дитина Катерини ніколи не бачила свого батька, а старша все ховає листи від нього під подушкою…

У той день, як він потрапив у полон, я дізналась, що вагітна, – дружина військовополоненого
Діти сподіваються врешті побачити свого батька вдома

Про стан бранців, їх умови тримання, реакцію української та світової спільноти та болючі і водночас солодкі історії кохання, в яке втрутилась війна, жінки розповіли в ексклюзивному інтерв’ю для 24 каналу опівночі під Адміністрацією Порошенка під час цілодобового мирного пікету.

Як ви познайомились із своїми чоловіками?

Катерина Глондар: У 2007 році на Івана Купала, коли стрибали через багаття. Уже через 2 роки одружились. Виходить, що нашому шлюбу 9 років. Того дня, як він потрапив у полон, я дізналась, що вагітна.

У той день, як він потрапив у полон, я дізналась, що вагітна, – дружина військовополоненого
Менша донечка Глондарів жодного разу не бачила свого батька

Зранку зрозуміла і мала йому повідомити. Але Сергій не зателефонував, тому подумала, що щось тут не те… Нині старшій дитині 5 років, а меншій – 2. Вона знає батька тільки по фото.

Юлія Корінькова: Ми з чоловіком познайомились у 2012-му. Тоді він вже був кадровим військовим ЗСУ. Ми були сусідами і познайомились у магазині.

Одружились 10 січня 2015-го, а 16 лютого він потрапив у полон. У нас досі триває медовий місяць…

У той день, як він потрапив у полон, я дізналась, що вагітна, – дружина військовополоненого
Через майже місяць після одруження військовий потрапив у полон

Як востаннє бачились?

Юлія Корінькова: Востаннє бачили своїх чоловіків 4 лютого 2015-го. Тоді в них закінчилась місячна ротація. Поїхали на фронт – і через 12 днів потрапили у полон.

Як чоловіки відгукувались про війну під час ротації?

Катерина Глондар: Тримали все в собі.

Юлія Корінькова: Мене чоловік беріг: ні слова не казав. Мовляв, робота є робота, а дім – є дім. Але по ньому було видно, що стривожений.

Розкажіть детальніше, як саме вони потрапили в полон?

Юлія Корінькова: Вони виконували бойове завдання й потрапили в Дебальцівський котел. Снаряд залетів всередину танка. З їх групи двоє загинуло, двоє було дуже тяжких і п’ятеро – потрапило в полон. Хлопці були контужені, мали осколкові поранення, потребували медичної допомоги, але їм її, звісно ж, ніхто з “ополченців” не надав. Моєму чоловіку розірвало барабанну перетинку. Не знаю, чи він тепер чує.

У той день, як він потрапив у полон, я дізналась, що вагітна, – дружина військовополоненого
Військовополонений Олександр Коріньков

Когось вже вдалося з них звільнити?

Катерина Глондар: Так. Двох витягнули через 50 днів, одного – у серпні 2015-го. Двоє досі у полоні – це наші чоловіки.

Як ви про це дізнались?

Юлія Корінькова: О 17:27 того ж дня мені подзвонили з незнайомого номера. Говорив мій чоловік. Сказав, щоб не нервувала, він живий, але потрапив у полон.

Катерина Глондар: А я дізналась від його сестри о 9 годині вечора. Його матері зателефонували “козаки войска донского” й дали Сергію слухавку. Він сказав: “Мамо, це я. Я живий…”

Де їх спочатку утримували?

Катерина Глондар: На “ямі” – у селі Перевальське. Далі перевели у підвал колишнього СБУ в Донецькій області. Після цього ще кілька буцегарень, а потім етапували в Макіївську колонію № 97. З 12 січня 2018-го і донині вони в Донецькому СІЗО. Тільки Бог знає, що наші кохані перенесли.

У той день, як він потрапив у полон, я дізналась, що вагітна, – дружина військовополоненого
Військовополонений Сергій Глондар

Вам відомо, які умови в Донецькому СІЗО?

Катерина Глондар: Умови жахливі. Ми про це знаємо від одного із звільнених хлопців, який пробув в тому ізоляторі кілька тижнів.

Юлія Корінькова: Клопи. Таргани. Протікає труба. Уявіть, 12 січня, зима: вікно – наполовину скло, наполовину клейонка… І то хлопці її відкривали на ніч щоб не захворіти туберкульозом. Холод. Сирість. Знущання.

Вам відомо в якому стані зараз ваші чоловіки?

Юлія Корінькова: Достеменно – ні. Але зрозуміло, що всі полонені хлопці зазнали тортур, психологічного й морального тиску, знущань. Камери-одиночки, жахливі умови утримування, ненадання медичної допомоги, жодних прав, нічого…

Просто дивує, коли у 21 столітті виникають такі ситуації, і ніхто не може надати жодної допомоги: ні правової, ні гуманітарної.

У той день, як він потрапив у полон, я дізналась, що вагітна, – дружина військовополоненого
Рідні українських військових, які перебувають у полоні бойовиків псевдореспублік

А Представництво Червоного Хреста?

Юлія Корінькова: Вони діють переважно лише на папері.

Як тримали зв’язок з рідними?

Юлія Корінькова: Він зник на кілька місяців. Ми сходили з розуму!.. А далі були короткотривалі дзвінки раз в місяць. Вони телефонували по черзі. Дзвінок тривав або сорок секунд або хвилину, якщо пощастить – до трьох хвилин, але це було геть рідко. А ми між собою зідзвонювались й повідомляли, що чоловіки живі.

Катерина Глондар: Вони говорили звичайні фрази: “Як справи? Що нового вдома?” Усе…

Коли востаннє контактували?

Катерина Глондар: Мій чоловік телефонував востаннє 21 червня, а Саша – 18 червня 2016-го. Після того ми жодного разу не чули голоси своїх чоловіків. Але вони точно живі, бо листи приходять написані їхньою рукою.

Останні листи отримали через Міжнародний Червоний хрест 16 лютого 2018-го. І другий через волонтерів у 18 липня. Немає про що згадувати. У них відчай. Запитував, як діти і чи є якісь зміни.

У які держструктури, організації і представництва ви звертались?

Юлія Корінькова: Зараз навіть перелічити складно, до біса було звернень! Спочатку у військову частину, СБУ, а далі по схемі… Психологічний стан був на межі.

У той день, як він потрапив у полон, я дізналась, що вагітна, – дружина військовополоненого
Юлія Корінькова на акції під Верховною Радою

У голові повна нісенітниця, але ти мусиш себе згрібати до купи й щось робити, аби забрати свого чоловіка з полону.

Спочатку навіть відповідей на звернення не отримували. Писали і президентам європейських країн, і навіть Папі Римському.

Хто вас підтримує?

Юлія Корінькова: Військова частина після зміни керівництва у 2017-му і волонтери. У будь-якій ситуації, чому ми дуже вдячні.

Скільки мали зустрічей з Порошенком?

Катерина Глондар: Чотири.

Що вам говорив Президент?

Катерина Глондар: Пообіцяв звільнити лише на останній зустрічі. А до цього говорив, що всі ключі в Кремлі.

Юлія Корінькова: Ми вже втомились слухати про ключі і про Кремль. Вибачте, але ми живемо в Україні, тому за українців має відповідати очільник держави! За громадян, які відважно боронили й відстоювали суверенітет, незалежність і територіальну цілісність нашої Батьківщини і ціною власного життя та здоров’я з гідністю виконали свій обов’язок, але тепер вони нікому не потрібні.

У той день, як він потрапив у полон, я дізналась, що вагітна, – дружина військовополоненого
Акція за звільнення військовополонених на Майдані Незалежності

На мою думку, в іншому випадку вони б стільки часу там не сиділи. Влада доклала б максимум зусиль, щоб їх звільнити. Хлопці втрачають залишки свого здоров’я.

Мало того, що вони не потрапили у перший етап обміну, Коріньков, Глондар і Пантюшенко залишились втрьох у колонії суворого режиму. Наших, з якими вони сиділи, обміняли. Ви уявляєте їх психологічний стан, коли їх залишили в полоні?

Мій чоловік взагалі в камері сам залишився… Про що можна думати?… Так і з глузду з’їхати недовго.

Що Президент говорив на зустрічі 26 грудня 2017-го напередодні великого обміну полоненими?

Юлія Корінькова: Порошенко сказав, що докладає максимум зусиль, аби звільнити заручників, яких протиправно утримують незаконні збройні формування псевдореспублік. Запевнив, що підіймають питання заручників на всіх європейський майданчиках. І що, мовляв, до 18 січня 2018 року наші хлопці будуть вдома. Але цього не сталося. Ще від початку їх можливе звільнення приурочували до державних або релігійних свят, а зараз вже до виборів в різних країнах.

Мовляв, чекайте виборів, чемпіонатів, інавгурацій, звільнять..

У той день, як він потрапив у полон, я дізналась, що вагітна, – дружина військовополоненого
Скетч до “Чемпіонату на крові”

Про що говорили на останній зустрічі Порошенка з сім’ями заручників два місяці тому?

Юлія Корінькова: Порошенко сказав, що мав діалог з Путіним. А наступного дня стало відомо, що Денисова їздила до Сенцова, і її не пустили. Ми зрозуміли, що він домовлявся про її допуск.

Задати питання йому було вкрай важко. Тому ми переважно слухали. Президент, сказав, що він і його команда роблять все можливе. Це те, що ми чуємо постійно. Конкретного нічого не сказали.

Катерина Глондар:

Ми від Геращенко маємо інформацію, що 21 і 22 серпня у Мінську на зустрічі Тристоронньої контактної групи щодо Донбасу узгоджуватимуть список людей на обмін і підніматимуть питання звільнення полонених українців.

А ще позавчора спілкувались з представниками СБУ, коли мітингували на Банковій. Ті сказали, що списки різні і їх багато. Конкретної відповіді від них ні по прізвищах, ні по кількості бранців не було.

Як вважаєте, чому процес звільнення затягується?

Юлія Корінькова: Наші хлопці – заручниками політичної ситуації, які страждають через чиїсь амбіції. Про обмін можна домовитись за 15 хвилин. Але ніхто цього не робить. Чому? На це є причини, які нам ніхто не скаже. А скеровують свої думки на те, що Росія винна. Але, на мою думку, за цей час можна було налагодити діалог.

У той день, як він потрапив у полон, я дізналась, що вагітна, – дружина військовополоненого
Їм не страшні погодні умови

Що плануєте робити далі?

Юлія Корінькова: Позавчора під час мирної акції на Банковій до нас підходили кияни. Цікавились, чому ми стоїмо. Так от, причина одна: чоловіки досі в полоні. А мета: їх якомога скоріше звільнення. Тому ми й вирішили простояти там добу. Це в нас триває низка акцій четвертий рік. Деякі будуть цілодобовими, деякі 2-3 дні триватимуть. Анонсуватимемо пізніше.

Ви вже четвертий рік б’єтеся за їх звільнення… Коли опускаються руки, що найбільше спонукає вкотре їх підіймати і триматися?

Юлія Корінькова: Віра в Бога. Підтримка близьких мені людей допомагає бути сильною. І розуміння, що Олександру набагато складніше, ніж мені. Я повинна зробити все, щоб якомога швидше відбулося звільнення, щоб ми були разом, щоб у нас була повноцінна сім’я.

Катерина Глондар: Маю один стимул – це мої діти.

У той день, як він потрапив у полон, я дізналась, що вагітна, – дружина військовополоненого
Старша донечка Глондарів спить з фотографією татка

І мені треба все зробити, щоб вони побачили свого батька і знали, хто він такий. Старшій дитині було до двох років, коли він потрапив у полон. А зараз їй п’ять. Сергій жодного разу не був на її день народженні. Діти такі схожі на нього. Обидві як копії, просто що дівчатка.

Юлія Корінькова: У старшої просто ямочки Катині.

У той день, як він потрапив у полон, я дізналась, що вагітна, – дружина військовополоненого
Рідні з нетерпінням очікують повернення додому

Катерина Глондар: Вона ніжніша, а менша з характером, як у чоловіка…

Сьогодні 1272-й день неволі Сергія Глондаря та Олександра Корінькова. Рідні з нетерпінням чекають на результат – повернення всіх українських військових з полону.

Джерело Телеканал новини «24»
10.08.2018
ПОДІЛИТИСЬ НОВИНОЮ:

Close